Сучасні підприємці-мільйонери досить рідко мають бездоганну репутацію. А що ж щодо магнатів минулого століття? Один із них Яків Бернер користувався славою жорсткої та навіть скупої особи. Проте його заповіт змусив всіх недоброзичливців змінити свої погляди.

Спадковий підприємець

Яків народився у 1838 році. Його батьком був комерсант Микола Бернер. Не дивлячись на традиційне єврейське прізвище, Бернери були християнами. Причому, це було продиктовано суто практичними інтересами.

Річ у тім, що в 1927 році Микола I видав указ, згідно з яким євреї не мали права мешкати в Києві. Успішний підприємець Бернер зважив всі за та проти і прийняв християнство.


Таким чином, маленький Яків виховувався в православних традиціях. Причому, він навіть був учасником Свято-Володимирського брацтва, метою якого була просвітницька діяльність серед іновірців.

Освіту хлопець отримав в 2-й чоловічій гімназії. Одразу ж після закінчення цього навчального закладу, Яків почав займатись родинним бізнесом. Все ж таки практика – це найкраща школа. Вже в 20 років Яків Бернер входив до гільдії купців.

Від цукрового бізнесу до цегляного короля

На той час цукровий бізнес був найбільш прибутковим у Києві. Підприємці-цукрозаводчики були казково багатими. У Костянтина Терещенко юнак придбав цукровий завод в селі Бочечки. Але не цукор зробив Бернера легендарним комерсантом.

Цегла з маркуванням Бернера

У 1870-х роках в Києві почалась будівельна лихоманка. Бернер придбав декілька цегляних підприємств. І це стало найкращим рішенням в його житті.

Згодом Яків Миколайович володів декількома прибутковими заводами. Один з них знаходився на місці сучасної станції метро «Либідська». Його площа була понад 7 га. У родині Сніжків він придбав заводи на Корчуватому. У своєму власному маєтку в Тетіїві підприємець теж відкрив завод. Нарешті, у братів Зарембських Бернер придбав завод на Кирилівській. Загалом Яків Миколайович давав роботу сотням робітників.

Ріг Хрещатика та Богдана Хмельницького. Бернер володів будинком справа, де зараз ЦУМ

Виробництво цегли було важкою справою. Навіть на початку XX століття на заводах Бернера переважала ручна праця. Лише глину допомагали місити коні, запряжені у вози. Далі робітники працювали парами. Галечник подавав грудку глини формувальнику. А той за допомогою дерев’яної ручної форми створював дві цегли. Декілька днів заготівки сохли,а далі випалювалися в гофманській печі. Можливо, технологія і була застарілою. Однак, підприємець був упевнений, що цеглини, зроблені за допомогою машин, мають нижчу якість. До речі, Яків Миколайович використовував найкращу сировину. Його вироби були відомі на всю країну.

Відомий Лев Гінзбург, наприклад, використовував лише цеглу Бернера. Майже всі визначні будівлі дореволюційного Києва були збудовані з цегли Якова Миколайовича.
Її ціна становила від 14 до 25 рублів за тисячу штук.

Яків був щедрим меценатом. Він робив щедрі пожертви на будівництво багатьох знакових будівель міста. Причому, він віддавав не гроші, а цеглу власного виробництва.

Заможний домовласник

Одне з головних правил бізнесу вчить диверсифікувати ризики, а не класти всі яйця в один кошик. Яків Бернер добре розумів сезонність свого бізнесу. Тому він почав скуповувати нерухомість. Перелік його володінь вражає:
• Готель «Північний» на розі Хмельницького та Володимирської;
• Готель «Ермітаж» на вулиці Богдана Хмельницького;
• Будинок на розі Хрещатика та Хмельницького (зараз там ЦУМ);
• Будинок на вулиці Хрещатик, 7;

Готель “Ермітаж”

Особистий будинок Бернера знаходився на початку бульвара Тараса Шевченка. Там і до сьогодні на карнизі збереглись ініціали «ЯБ» та рік «1886».

Громадська діяльність

По-перше, варто відзначити благочинну діяльність комерсанта. Так, він жертвував не гроші, а цеглу. Проте завдяки йому в Києві з’явилась Покровська церква на Солом’янці. Колись на місці пам’ятника Ватутіну в Маріїнському парку стояла церква Олександра Невського, теж збудована з цегли Бернера.

Хрещатик. Зправа будинок, яким володів Яків Бернер

По-друге, Яків був віце-головою Київських російський купецьких зборів. Протягом 12 років засідав у Сирітському суді (установа, що захищала права сиріт та матеріально залежних членів родини).

І нарешті, він багато разів був вибраний у Міську Раду. На цій посаді він, звісно, захищав свої ділові інтереси. Проте не забував про долю міста.

Будинок Якова Бернера на бульварі Шевченка

Саме Бернер запропонував Шулявку для будівництва Політехнічного інституту.
Репутація комерсанта була неоднозначною Він мав славу корисливої, хитрої людини, що перш за все дбає про свої статки.

Проте йому вдалося змінити думку громадськості. Щоправда, лише після смерті. Яків Бернер помер від запалення легень у 11 липня 1914 року. Могила знаходиться на Байковому кладовищі. У заповіті левову долю своїх багатств він залишив родичам: сину Олексію, двом братам, сестрі і чотирьом племінницям.

Могила Бернера

Проте, сто тисяч рублів підприємець заповів місту. Ці гроші він виділив для будівництва на території Олександрівської лікарні особливого корпусу для найбідніших хронічних хворих Києва.

Але остання воля «Цегляного короля» так і не була виконана. Настали буремні часи, і будівництво лікарні для бідних відійшло на другий план.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

інші статті автора

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я