Діти аристократів отримували освіту в Першій київській гімназії. Однак для такого великого, процвітаючого та розвиненого міста як Київ така ситуація була неприйнятною. Тому згодом з’явилася Друга київська гімназія.
Навчальний заклад був заснований у 1836 році. Причому знаходився він зовсім поряд із Першою гімназією, буквально через дорогу, на Бібіковському бульварі, 18. Головною особливістю Другої гімназії було те, що там могли навчатися діти «різночинців». Тобто, в класах були учні різної національності, соціального стану та навіть віросповідання.
Навчання тривало 7 років. Учні вивчали іноземні мови (латинь, грецьку, німецьку і французьку), та російську з церковнослов’янською. Були уроки точних наук: математики, фізики, географії. Вихованці займалися малюванням та гімнастикою.
Щоденно учні мали по 4 уроки, тривалістю 1,5 години кожний. Причому перших два уроки були ранком, тривали з 8 до 11 годин. А два інших – після обіду, з 2 до 5 години.
В навчальному закладі формувався хор та оркестр. Протягом року влаштовувалось декілька музичних вечорів, де вони мали змогу виступити.
Новий навчальний заклад спершу розмістився у найманих приміщеннях. Школа мандрувала від будинку навпроти сучасного Маріїнського парку до вулиці Сковороди, потім була на Лютеранській. Пізніше навчальні приміщення надав Михайло Дегтєрьов. До речі, у серпні 1838 року представники 152 родин з Подолу звернулись до міської влади з проханням віддати навчальному закладу будинок відомого київського купця Назарія Сухоти. Через рік питання було погоджене, однак приміщення отримала Третя гімназія. Нарешті у 1854-1856 роках демократична гімназія отримала власне приміщення. Будівлю в стилі пізнього класицизму збудували за проектом архітекторів Беретті та Шлейфера.
Це була 2-поверхова споруда у формі літери «П». Всі корпуси були поєднанні переходами. Планування було коридорного типу з рядом кімнат по обидва боки.
Після відкриття навчального закладу туди одразу ж перевели частину учнів з Першої гімназії. Таким чином одна школа отримала змогу більш якісно навчати дітей, а інша змогла одразу ж функціонувати.
Станом на 1 січня 1906 року в гімназії Почесним опікуном навчального закладу був Федір Терещенко. У гімназії викладали такі видатні вчені як Іван Вернадський, Михайло Драгоманов, Іван Сошенко. Серед відомих випускників варто згадати арктичного героя Отто Шмідта, автора слів національного гімну Павла Чубинського, літератора Максима Славинського, композитора Рейнгольда Глієра.
В роки Першої світової війни в навчальних приміщеннях був розміщений військовий госпіталь на 29 палат. А після революції, у 1917 році в гімназійній будівлі розмістилося Міністерство продовольства.
Під час німецької окупації на деякий час колишній навчальний заклад став міською адміністрацією. Там перебували центральний апарат та голова міської управи Києва.
У 1958-1961 роках стару будівлю реконструювали, звели додатково ще два поверхи. У післявоєнний час там спершу знаходилося Міністерство просвіти УРСР, а згодом – телефонна станція.
Нині в будинку – “Укртелеком”.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
