Журналісти ІНФОЛАЙФа підготували для вас великий матеріал, у якому ми розглянемо найгучніші пограбування українських музеїв.

Ми розповімо вам про головні втрати українських музеїв, розкажемо хто вкрав, де вкрали та скільки коштують ці картини. Ви дізнаєтесь, яким чином злочинцям вдавалося здійснити свої плани і що робить держава для охорони своєї культурної та історичної спадщини.

Полювання за західним мистецтвом в Одесі

У 2008 році з Одеського музею східного та західного мистецтва було викрадено картину “Взяття Христа під варту, або Поцілунок Іуди” італьянського живописця Мікеланджело Караваджо, приблизна вартість картини складає 100 мільйонів гривень.

“Взяття Христа під варту, або Поцілунок Іуди” – Мікеланджело Караваджо

Твір видатного художника було викрадено під час ремонтно-реставраційних робіт другого поверху музею вночі 31 березня 2008 року.

За версією слідства, організатором злочинної групи, яка викрала картину Караваджо, був Лері А, який вчився на юриста в Академії адвокатури України. Злочинці під’їхали на машині до вікна музея, яке не було захищено решітками, обережно зняли скло, обійшли сигналізацію та вирізали картину, поклавши її потім до багажника.

У 2010 році твір знайшли у Федеративній Республіці Німеччина під час проведення спецоперації працівниками правоохоронних органів та повернули до музею. Наразі робота перебуває на реставрації у Києві.

Відповідь Одеського музею на запит

В Національній галереї Ірландії в 2010 році заявили, що повернута картина не є оригінальною, а всього лише є вдало виконаною копією. З експертами погодилися і берлінські мистецтвознавці, повідомивши про це в найбільшому німецькому інформ-агентстві DPA. Вони порахували, що копію зробили приблизно 200 років тому, і це авторське повторення Караваджо. В Ермітажі відзначили, що це картина Джіованні ді Атілли, який написав “Поцілунок Іуди” через десять років після смерті самого Караваджо. В будь-якому разі ця можлива копія оцінюється від 50 до 100 мільйонів доларів.

В Одеському музеї також зникли в 1965 році картини Франса Хальса “Євангеліст Лука” та “Євангеліст Матвій”.

Франс Хальс “Євангеліст Лука”

Їх викрали під час транспортування на виставку в Москву. КДБ провів спецоперацію, щоб повернути картини державі. Її продемонстрували у художньому фільмі “Возращение “Святого Луки”. У ньому злочинців заарештували на кораблі, але у реальності працівник митної служби ФРН помітив картину у багажі громадянина Курта Шварцхайнера. Затриманий потім розповів: “Картину я придбав у одного одеського колекціонера, розраховував вивезти її за кордон та продати на аукціоні. Цей колекціонер стверджував, що у нього є для продажу ще кілька робіт, в тому числі картини відомих голландських живописців”.

https://www.youtube.com/watch?v=iVd-2m6m6hw&list=PL-hlICSVWwJfszB5Arr7ibmPNMUVGzzMU&index=5&t=0s

Наразі ці роботи знаходяться на реставрації.

У 2016 році на Одещині біля острова Турунчук, який розташований біля села Троїцьке Одеської області, співробітники Держприкордонслужби та військової прокуратури виявили схованку. В ній зберігалися викрадені з італійського музею “Кастельвеккьо” картини Рубенса, Тінторетто, Пізанелло та інших. Їх мали транспортувати до європейських країн через Молдову.

Обкрадений Львів. Архівні справи

У 2003-2004 роках у Державному історичному архіві у Львові зловмисники викрали  понад 3 тисячі історичних документів на суму понад 6 мільйонів євро. Серед вкрадених документів були листи Мазепи, Грушевського, Драгоманова, Огієнка, Шептицького, синів Івана Франка та інших.

Де тільки не знаходили потім ці документи! За словами співробітника УМВС полковника Олега Поповича, під час розслідування цієї справи було проведено майже 100 обшуків у помешканнях працівників архіву, колекціонерів, високих посадовців, де знайшли багато документів, вкрадених не тільки з історичного архіву, але й обласного. У червні 2005 року міліція затримала 60-літнього місцевого жителя, у якого знайшли понад 3 тисячі історичних документів, з яких близько півтори тисячі – викрадені саме зі Львівського архіву.


Державний історичний архів у Львові

Окрім того, придбати документи з львівських архівів, музеїв і бібліотек, центральній частині можна було у Львові та Києві. Деякі документи знайшли навіть на інтернет-аукціоні.

Найбільший розголос ця справа набула, коли колишній віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник подарував частину викрадених документів від імені екс-президента Януковича одному з київських музеїв. Вкрадені документи впізнали працівники Львівського історичного музею та звернулися до ГПУ та СБУ, які повернули документи до архіву та допитали Дмитра Табачника.

А у жовтні 2005 року з наукової бібліотеки імені Стефаника у Львові було викрадено понад 600 гравюр 16-20-го століть і німецькі журнали “Графіше кунст” 19-го століття.  Як потім з’ясувалося, керівництво УМВС Львівської області про цю справу навіть не знало.

Голова Державного комітету архівів України Геннадій Боряк під час круглого стола, присвяченому розкраданню архівів, розповів про зловживання з боку працівників музею та запевнив, що будь-які технічні засоби й охорони безсилі перед бажанням вкрасти.

“Не можна не брати до уваги фактора “внутрішнього” злодія, тобто професійної зради архівіста. Специфіка організації фондів та обсяги архівних документів фактично розв’язують руки внутрішньому злодієві, створюють сприятливі умови для крадіжки. Такий злочин викрити набагато важче, ніж “звичайну” крадіжку, здійснену “зовнішнім” злодієм, скажімо, у музеї або в картинній галереї. “Людський фактор” є надзвичайно важливим. На сьогодні всі дискусії у професійному середовищі привели до сумного підсумку: будь-які технічні засоби захисту й охорони безсилі перед “людським фактором”, тобто тим самим “внутрішнім” злодієм”, – повідомив Геннадій Боряк.

Неможливість забезпечити всебічну охорону архіву Голова Державної архівної служби підкріплює міжнародним досвідом.

“Фактично будь-який документ за бажання завжди можна винести зі сховища без явних наслідків і небезпеки оперативного викриття злочину. Найсучасніші системи спостереження не дають змоги простежити за кожним рухом архівіста, а встановити електронний захист мільярдів документів ПОАРКУШНО не може дозволити собі навіть Національний архів США — не найбідніший архів у світі”, – повідомив Голова Державного комітету архівів України Геннадій Боряк на сайті Державної архівної служби України.

Національний музей історії України

У Національному музеї України працівники підробили та викрали оригінали нагород. На це звернув увагу старший науковий співробітник Львівського історичного музею, який повідомив про підробку та викрадення експонатів в поліцію. Інформація про справу оприлюднена у єдиному державному реєстрі судових справ.

У 2003 році співробітник музею з метою наукового дослідження української фалеристики фотографував колекцію нагород, у 2016 році повернувшись до НМІУ та вказаного наукового дослідження виявив підробку та відсутність музейних предметів.

“Досудовим розслідуванням встановлено, що працівники Національного музею історії України таємно викрали музейні предмети із відділу нумізматики, що знаходяться на зберіганні у фонді музею, на загальну вартість близько 4 000 000 грн”, – повідомляє сайт ЄДРСР.

Сумна історія розграбування Кмитівського музею образотворчого мистецтва імені Й.Д. Буханчука

З 3 на 4 липня 2000 року з території музею на центральній алеї було викрадено скульптуру Ф. Коцюбинського “Венсеремос.Чілі”.

Через місяць, в ніч з 2 на 3 серпня 2000 року була викрадена картина “Засніжена дорога”, автор Глущенко М.П.

Вже через тиждень, в ніч з 7 на 8 жовтня 2000 року з центральної алеї музею була викрадена скульптура «Портрет капітана рибальського сейнера А. Аймідінькі» Юрія Синькевича.

Відповідь на запит Кмитівського музею образотворчого мистецтва імені Й.Д. Буханчука
Відповідь на запит Кмитівського музею образотворчого мистецтва імені Й.Д. Буханчука

Вже через три тижні з території музею вночі була викрадена скульптура «Дружба» автора Стамова В.Г., а через декілька днів, 31 жовтня 2000 року працівники музею виявили на першому поверсі музею факт крадіжки двох картин – “Осіннє вікно” Яблонської Т.Н. та “Пейзаж” Налбандяна Д.А. Ні картини, ні скульптури не були повернуті до музею.

Через дев’ять років, 1 лютого 2009 року музей зазнав ще більших втрат – зловмисниками було викрадено 17 картин, серед яких картини Тетяни Яблонської, Василя Непийпиво та інших українських митців.


Тетяна Яблонська — картина із серії “Інтер’єри Полісся”. Роботу досі не знайдено.

Коростишівським РВ УМВС України було знайдено та повернуто до музею 11 картин. З 2011 року Кмитівський музей образотворчого мистецтва охороняє поліція.

Дві невдалі крадіжки у Тернополі

У Тернопільському обласному художньому музеї грабіжникам вдалося вкрасти твори мистецтва лише двічі, в одному випадку картина не представляла цінності, тому що була копією, в іншому випадку картину вдалося повернути завдяки роботі правоохоронних органів.

14 березня 2004 року з музею було викрадено картину-етюд Івана Шишкіна „Лісове  кладовище” (кін. ХІХ ст., олія, полотно; 23х34 см). Викрадення відбулося в робочий час. У музеї відсутній гардероб і на той час не було відеоспостереження. Відвідувачі в плащах мали можливість заховати невеликі за розміром картини та без підозри вийти з приміщення. В першому випадку музейний доглядач був відсутній в залі. Обидва відвідувачі були російськомовні.

 Іван Шишкін „Лісове  кладовище”

Директор музею Ігор Дуда вважає, що крадіжка була замовною, цільовою, і хоча їм вдалося вкрасти картину, зловмисними не знали головне — це була лише копія твору.

Лист від Тернопільського обласного художнього музею

“Викрадачів передусім притягували імена знаменитих художників. Проте етюди не представляли високої цінності, хоч і були прийняті нами від Тернопільського краєзнавчого музею, а до них поступили з Київського музею російського мистецтва, як оригінали та записані до основного фонду. “Лісове кладовище” І.Шишкіна – копія  картини”, – повідомив директор музею.

5 квітня 2007 року злодії викрали з Тернопільського обласного художнього музею  картину-етюд Іллі Рєпіна “Український пейзаж” (1890-і рр., олія, полотно;  27х41 см). Крадіжка відбулася через те, що доглядача музею відволікли від роботи.


Український пейзаж — невідомий український художник

“Український пейзаж” Іллі Рєпіна повернули до музею в березні 2008 року міським відділом міліції МВС України. Як виявилося, ця робота не належить Іллі Рєпіну, а встановити справжнього автора неможливо. Картина була реставрована працівниками музею та перебуває в постійній експозиції музею як твір “невідомого художника”.

“Картина не є твором І.Ю.Рєпіна, і не є також копією його живопису. Надане полотно належить пензлю невідомого професійного художника, прізвище якого встановити неможливо”, – експертний висновок Національного науково-дослідного реставраційного центру України з Києва від 06.03.2008 року.

Наразі музей облаштований різноманітними засобами охорони та кожні три роки проводить інвентаризацію архівного, науково-допоміжних фондів і бібліотеки, але Ігор Дуда повідомив, що картини з музеїв крали і будуть красти, незважаючи на засоби охорони.

“В свій час “Джоконду” Леонардо да Вінчі викрали з Лувру, то що казати нам простим музейникам?”, – повідомив директор музею.

Стародруки Національного музею ім. Андрея Шептицького

У 2004 році працівники музею розпочали звірку фондів та недорахувалися п’яти стародруків 16 – 17 століть. Повна звірка, яку зробили у 2010-му виявила недостачу 40 кириличних стародруків і рукописів, окремі з яких побачили світ ще наприкінці 1400-х років.

Викрадені експонати бути вписані в авторитетні українські та європейські каталоги цінних книг. Серед інших експонатів звертає на себе увагу втрата книги слов’янського першодрукаря Швайпольта Фіоля. Експерти оцінюють вартість вкраденого в сотні тисяч доларів.

Пограбування музею Гоголя у Полтаві

13 листопада 2016 року троє чоловіків в масках скоїли розбійний напад на Національний музей-заповідник ім. М.В.Гоголя.

“Нападники повалили охоронця на землю, завдали тілесних ушкоджень та зв’язали. Далі зловмисники проникли до приміщення, звідки забрали шість книг, з яких одна XVIII століття, а п’ять XIX століття; один акварельний портрет та карикатуру (факсиміле). Після скоєного невідомі зникли на автомобілі”, – повідомляє поліція.

Напад на музей-вагон Злуки УНР і ЗУНР

Директор музею Едуард Мондзелевський привіз екскурсію до музею-вагона у місто Фастів і побачив зламаний замок, кров та порожнечу на місці експонатів.

“Невідомі злодії зламали замок у дверях вагона, розбили експозицію і стіни музею, вкрали всередині багато цінних експонатів (старі монети Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій, срібну гривню часів Київської Русі, козацький мідний кухоль, бронзові речі, телефон І пол. ХХ ст., стару книгу XIX ст. і т.д.) і допоміжну техніку (телевізор, електроконвектор)”, – повідомив Мондзелевський.

На думку директора, оскільки на вітринах і віконних шторах залишилися великі плями крові, ймовірно, зловмисники порізалися склом, тож скоріше за все пограбування сталося вночі.

“Ніхто з тої поліції навіть і не старався когось шукати. Експонати, мабуть, знаходять вже по різним барахолкам. Отака правда”, – прокоментував ситуацію директор музею.

“Знову двійка”. Знову пограбування

Багато хто знає про картини Федіра Решетникова завдяки інтернету. Робота “Опять двойка” стала відомою як мем. У Сурсько-Литовскому селі, де народився і жив художник-соцреаліст, побудували музей в честь митця.

В період з 20 по 31 серпня 2006 з музею пропали сім картин Решетникова: “Військові ігри”, “Блакитний полудень”, “Весняний струмок” і чотири натюрморти з двадцяти полотен, які зберігалися в музеї.

“Знову двійка” Федора Решетникова

Жодної інформації про вкраденні картини немає до сих пір. Пограбування дивує своєю простотою та цинізмом. Персонал закладу забув ключ у замках решіток, які закривали вікна.

Коштовності Пархомовки

У селі Пархомовка Харьківської області зберігається одна з найцінніших художніх колекцій України. Тут можна знайти і оригінали Гогена, і Малевіча, і Кандинського, і Тараса Шевченка, і Рєпіна, і Пабло Пікассо. Коли чуєш такі гучні імена, то мимоволі думаєш про те, як охороняється цей музей.

Фото – “Уікенд”

У 2007 році двоє грабіжників піднялися на другий поверх музею, в Зал західноєвропейського мистецтва. Вони намагалися зняти копії Рембрнадта та Антоніса Ван Дейка. Охоронці почали чинити опір, що спричинило перестрілку. В результаті один з охоронців був поранений у голову, після чого залишився паралізованим на ліву частину тіла. А один з грабіжників ніс пораненого співучасника на спині. Поранені вони добиралися до Києва з простреленими ногами майже добу. Історія гідна фільму “Бумер”.

Наразі музей охороняється силами поліції.

Хто винуватий і що робити?

Одне з найгучніших пограбувань музею сталося у 90-их у Львові. Зловмисники залишили у гардеробі димову протитанкову міну з радіоуправлінням, коли вона спрацювала, вони вирізали дві картини та вбили двох працівників музею, які намагалися їх зупинити.

Таке вбивство під час викрадення витворів мистецтва було скоєно вперше у світі. Справу досі не розкрито, а картини не знайдено. Спеціалісти вважають, що напад був вчинений на замовлення приватного колекціонера, тому що музей мав для чорного ринку куди більш цінні експонати.

Прикро, але грабіжники атакують музеї не тільки в Україні, а і в США та країнах Європейського союзу, де зберігається безліч цінних експонатів. Українські музеї кожного року втрачають витвори мистецтва та історичні артефакти, часто у цьому винні грабіжники, але буває і так, що суспільство лишається без безцінних експонатів саме через зловживання з боку недоброчесних працівників музею.

Основна задача держави – це забезпечити охорону музейних комплексів України, які зберігають не лише цінні як з культурної, так і з матеріальної точок зору експонати. Оригінали робіт видатних художників є коштовною базою для туристичного бізнесу, який може і має наповнювати бюджет України.

Дмитро Олійник та Антон Визковський

Для ІНФОРМАТОРа

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я