В історії Києва чільне місце посідають юдеї. Список прізвищ довгий: Ліберман, Зайцев, Маршак, Марголін і, звісно, Бродський.

Багаті підприємці, цукрозаводчики, комерсанти – вони не лише займались бізнесом, але й брали активну участь в суспільному житті міста, будували лікарні, школи, були щедрими меценатами.

І саме з ім’ям Лазаря Бродського пов’язана історія головної синагоги міста Києва. Вона і досі стоїть в середмісті, на перехресті вулиці Еспланадної та Рогнідинської.
Повернемось на 150 років назад. Київ стрімко розвивається, і в цьому немалу роль відіграє досить велика єврейська громада. Але не дивлячись на великі статки та соціальне положення, юдеї не мали власної синагоги в центральній частині Києва. Вони неодноразово звертались до міської влади, але безуспішно. Навіть спеціально для розміщення синагоги Абрам Бродський збудував будівлю. Тим не менш, дозволу юдейська громада не отримала.

Лазар Бродський

Причина була проста. В той час євреям було заборонено мешкати у так званому Дворцовому районі. Виключення становили купці 1-ої гільдії. І їм не можна було спеціально будувати синагоги, для своїх релігійних потреб мали пристосовувати власні жилі будинки.

Здавалось справа з синагогою зайшла у глухий кут. Так було до тих пір, поки нею не зайнявся Лазар Ізраїльович Бродський.
Це була дійсно непересічна людина. Успішний підприємець, очолюване ним Олександрівське товариство цукрових заводів контролювало більше четверті всього виробництва цукру в Російській імперії. Крім того він був засновником Другого Пароплавного товариства по Дніпру та його притокам, директором Київського товариства водо забезпечення, членом ради Товариства взаємного кредиту. Саме Лазар Бродський став ініціатором створення Політехнічного інституту в Києві, та профінансував будівництво Бесарабського ринку.
Така особа не звикла пасувати перед труднощами. Нехай цими труднощами і були загальноприйняті в Російській імперії правила проживання євреїв.

Отже, в жовтні 1895 року Бродський разом з київським рабином Євсеєм Цукерманом подали в міністерство внутрішніх справ чергове прохання про створення синагогина одній з ділянок, що належала підприємцю. Київське губернське правління дало наступну відповідь:
“Ввиду особого тяготения, обнаруживаемого евреями к Киеву в силу выдающегося значения его в торгово-промышленном отношении, устройство в Киеве постоянной хоральной молельни сделало бы город в более или менее близком будущем одним из важных еврейских религиозных центров и тем самым, несомненно, отразилось бы на крайнем увеличении численности проживающих в Киеве евреев, в особенности нежелательном ввиду того значения, которое имеет Киев по своим святыням для православных людей».


Коротко кажучи, знов відмова. Бродський та Цукерман не відступили. Вони підготували скаргу, до якої приклали креслення бокового фасаду синагоги зі сторони Рогнідинської вулиці. Хитрість була в тому, що з того боку будівля була схожа не на молитвений дім, а на звичайний маєток.Так би мовити, змінили ракурс. Ці документи відправили до Петербурга.

Нарешті, вони досягли успіху. Зі столиці Російської імперії прийшло таке повідомлення: «Проект на постройку каменного молитвенного дома в усадьбе Л. Бродского на углу Рогнеденской и Эспланадной улиц в г. Киеве по протоколу Строительного отделения Киевского губернского правления от 6 сентября 1897 года № 434, утвержденному г. губернатором, рассмотрен и найден составленным удовлетворительно, открытие в нем молельни может быть допущено».

Найважчий етап був позаду. Проект синагоги розробив архітектор Георгій Шлейфер. Ще однією його відомою будівлею був театр Соловцова (зараз Національний академічний драматичний театр імені Франка).Будівництво здійснювала найкраща київська будівельна компанія Лева Гінзбурга. Роботи фінансував особисто Лазар Бродський. Було витрачено близько 150 тисяч рублів.


Урочисте відкриття та освячення хоральної синагоги відбулось 24 серпня 1898 року, як раз на 50 день народження Лазаря Ізраїльовича. На церемонії були присутні перші особи міста: губернатор Федір Трепов, міський голова Степан Сокольський, Микола Чоколов, та інші місцеві чиновники.

Губернатор Трепов особисто золотим ключем відкрив двері релігійної будівлі. Газета «Киянин» так освічувала ту подію: «Большое каменное здание новой молельни, обращенное фронтом на Мало-Васильковскую улицу, построено в романском стиле в форме базилики. Большой высокий зал молельни, богато отделанный в том же романском стиле, имеет по сторонам балконы, отдельное помещение для женщин и комнату для совершения брачного обряда. Перед залом молельни устроена передняя и боковые комнаты, где поставлены вешалки. С этих же боковых комнат ведут лестницы на балконы. Алтарь молельни, как и скамейки для молящихся, ореховый».


А вже через 6 років Бродський помер від цукрового діабету. Це сталось в місті Базель у Швейцарії. Йому було лише 56 років. Відспівували Лазаря Ізраїльовича у побудованій на його ж кошти хоральній синагозі. Попрощатись з одним із найщедріших меценатів міста прийшли не лише родичі та представники київської влади, але й багато простих людей.

Похорон відбувся 24 вересня 1904 року на єврейському кладовищі, що на Лук’янівці. Могила не збереглась.
Синагога продовжувала працювати. Але не довго. Після радянської окупації Києва, будівля була націоналізована. Вже у 1923 році був виданий наказ «Про синагоги та молитвені будинки», що дещо обмежував їх права та можливості. Так, наприклад, проведення будь-яких зборів потрібно було попередньо узгоджувати з місцевою владою та отримувати спеціальний дозвіл. За невиконання накладався штраф, або арешт.


А вже у 1926 році синагогу закрили. Будівля неодноразово змінювала своє призначення. Там був єврейський клуб, потім політшкола військово-санітарний гурток, школа кройки та гаптування. Під час Другої світової війни у стінах синагоги розмістили стайню для армійських коней.
У 1956 році в будинку працював Академічний ляльковий театр.

Ляльковий театр

У 70-х роках споруда була реконструйована та дещо змінила свій зовнішній вигляд. Був добудований фасад та змінений другий поверх.

  Фото: Марина Пєтушкова

Вже у незалежній Україні почалось вирішуватись питання про повернення релігійної споруди єврейській громаді Києва. І у 1992 році, через 66 років після закриття, євреї знов святкували Хануку у своїй власній синагозі.

 Фото: Марина Пєтушкова

В 1997 році ляльковий театр переїхав у нове приміщення, і на початку нового тисячоліття, у 2000 році відбулось урочисте відкриття оновленої хоральної синагоги, що має ім’я Лазаря Бродського.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

інші статті автора

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я