8.5 C
Kyiv
П’ятниця, 29 Березня, 2024

Замість кота – змія: як це – жити з рептиліями?

З домашніми тваринами життя завжди веселіше. Але що, як ваш домашній улюбленець – не пухнастий кіт чи собака, а велика рептилія?

Про це розповіли “УП.Життя“.

Це Лєра. Їй 21 рік і у неї вдома живе змія. Це один з перших плазунів-улюбленців у дівчини. Раніше у неї жили пітони та удави. Зараз же тішиться мініатюрним тайським бамбуковови полозом.

Дівчина розповіла, що таке життя з сусідом плазуном, чим її приваблюють ці тварини та як за ними доглядати.

Про захоплення зміями.

Зміями я почала цікавитися десь 2,5 роки тому. Мені ці тварини подобалися спочатку зовнішньо, але чим більше я з ними контактувала, тим більше починала розрізняти їх як особистостей.

У них різні характери. Наприклад, у королівських пітонів повадки однакові, але поведінка у багатьох ситуаціях була різною. За цим цікаво спостерігати.

Коли зрозуміла, що хочу більше контактувати з тваринами, працювала офіс-менеджером. Потім купила змію першу, другу і зрозуміла, що слід змінювати рід діяльності.

Спочатку працювала у розпліднику екзотичних тварин, потім у зоопарку. Кинула роботу з тваринами, коли переїхала у Львів – тут немає де працювати у цій сфері. Стала кредитним спеціалістом.

Чи були у мене до змій екзотичні улюбленці? Ну, якщо канадського сфінкса можна назвати екзотичним…

Півроку читала про змій, дивилася відеоблоги, вивчала види, особливості, а потім наважилася купити першу. Вибирала між зміями для початківців. Вагалася між удавами та пітонами. Врешті зупинилася на королівському пітоні.

Поїхала купувати його в Одесу. Брала у зоомагазині, а вже туди їх привозили з Німеччини, з Кам. Там велика виставка кожного кварталу проходить, продають різних рептилій.

До думки, що маю пітона, звикла ще до того, як він у мене з’явився.

Про першого пітона.

Один з найяскравіших спогадів пов’язаний з першими днями. Привезла змію додому і зрозуміла, що не уявляю, де можна купити їй корм. Потрібні були маленькі мишки.

Перша пітонка дівчини – Леся

Почала шукати, де можна купити такий харч в інтернеті, але всі казали: “Ні, ми не продаємо, у нас свої змії вивелися, їх теж треба годувати”.

Великих мишей можна було купити без проблем, а от саме маленьких знайти було складно. Врешті, знайшла, де закупляти їжу для пітона. Тоді це було дорого: одне новонароджене щурятко обходилося в 35 гривень.

Потім з’явилися знайомі, які теж захоплювалися зміями. Вони ділилися контактами, і я вже мала де купувати мишей дешевше.

Про те, як змії їдять.

Режим харчування також різний. Коли у мене були маленькі королівські пітони, вони їли раз на тиждень. Коли підросли, одних я годувала раз на 10 днів, інших – раз на 14, залежно від того, як вони набирали вагу.

Дорослі пітони харчуються щурами, ті, що трохи менші – мишами. Полоз взагалі їсть мишенят, в яких тільки з’являється шерсть.

Їм не можна переїдати, вони ростуть, а потім починають рости вшир. Змусити змію схуднути практично неможливо. Тому краще не доводити до ожиріння.

Своїх змій я хотіла розводити, а рептилії з надлишковою вагою розмножуватися не хочуть. Плазуни не шумлять, вони не створюють ніяких звуків. Запаху теж немає.

Про те, як доглядати за зміями.

Універсального методу утримання змій нема. Ємкість, де буде жити змія, треба підбирати під її розмір.

Якщо це денна змія – треба тільки тераріум, туди встановлюють ультрафіолетову лампу.

Якщо нічна – за дім їй може слугувати контейнер під її розмір з проточною вентиляцією. Її зробити легко – береш паяльник і робиш дірочки. Все! Нічним зміям не потрібен ультрафіолет.

Є змії, які люблять холод, а є, які живуть в теплі. Це теж залежно від виду.

Про зміїні екскременти.

Чим більша змія, тим більше від її екскрементів запаху. Якщо змії давати рибу – запах буде жахливий.

Раз в місяць їм треба у тераріумі повністю міняти наповнювач і залежно від забрудненості – ділянку, яку тварина вибрала собі туалетом.

Якщо раптом змія виявилися нечистоплотною і забруднилася своїми ж фекаліями – її треба помити або витерти вологим рушником.

Про те, скільки змії живуть.

Живуть плазуни по-різному. Крупні змії за умов правильного догляду живуть по 60 років, дрібні – по 15, отруйні – 15-10. Удави – 13-14, пітони – до 30. Залежить від виду.

Така тривалість життя у неволі. В природі вони живуть зазвичай менше – надто багато небезпек.

Про стосунки зі зміями.

Чула історію, коли власник відкривав тераріум і змія аж сама до нього тягнулася. У мене такого не було. Мої змії до мене не тягнулися, але на руках сиділи спокійно.

Чи впізнають вони когось – навряд. Від характеру залежить – якщо змія адекватна, буде спокійна у всіх, якщо трохи “з прибабахом” – кусати теж буде всіх.

Є такі, у яких дуже сильно розвинений харчовий інстинкт: відкриваєш тераріум, а тебе одразу хап! Але тварина одразу відпускає, розуміє, що щось не те і відпускає.

“Зла” змія Лєри – Коксик

З моїми зміями не бувало небезпечних ситуацій, жодного разу не душили, не кидалися – вони не такі великі. Одна зі змій іноді туго обвивалася навколо шиї – я її “одягала”, коли прибирала контейнер, а вона побоювалася висоти.

Максимум наприємного, що було – синці від укусів. Я живу з хлопцем, йому мої змії подобаються. Одна навіть якийсь час жила у нього.

Рідні та друзі здебільшого сприймають таке захоплення позитивно. Хтось боїться. З усіх друзів лише одна подруга навіть ніколи не підходила до тераріума. Їй огидно.

Про те, як змії хворіють.

Якщо змій правильно утримувати, хворіють вони нечасто. Їм треба підтримувати температуру, вологість, режим дня та харчування. І тоді все буде добре. Вакцин для них немає.

Лікарі, які займаються рептиліями – герпітологи. У нас в країні вони є, але мало. Є кілька в Києві, але лише одна з них, як на мене – справжня професіоналка. Також є такі лікарі в Одесі.

Сумна історія вийшла з удавами.

У мене був самець Зіна, а самка – Жора. Таке буває. Торік влітку купила дорослого удава. Не у зоомагазині, а просто з рук, у дівчинки.

“Притарабанила” додому, а через добу помітила, що він пищить. Звук був схожий на комара.

Потім помітила, що у нового жителя нежить. Почали лікувати, і наче б вилікували. Після того купила йому пару, теж дорослого удава. Десь за місяць у них обох одночасно почався стоматит, такі язвочки невеличкі. Перший удав знову почав хворіти.

Я не дуже розуміла, що з ними відбувається. Розселила їх, возила до лікаря, але і вона теж не могла зрозуміти, що трапилося. Симптоми були схожі на ураження синегнійною паличкою.

Саме від Жори (в руках у дівчини) заразилися решта змій. Праворуч – Горинич, наречений пітонки Лєри. Він теж підхопив вірус.

Лікувала їх півроку – обом ротики, а першому ще й пневмонію. Застудні симптоми пройшли, а ось стоматит ніяк не вдавалося подолати, хоча він лікується десь за місяць.

Знову повезла першого удава до лікаря. Йому зробили обстеження, рентген і сказали, що симптомів, які б викликали занепокоєння, немає. А за тиждень він помер.

Відвезла на розтин. Виявилося, в змії стався інфаркт на фоні вірусної інфекції. Потім помер і другий удав. Виявилося, у них обох був серйозний фатальний вірус.

Аналіз на цю болячку роблять тільки в Європі, він дороговартісний. Я не могла собі цього дозволити.

Лікар навіть не одразу зрозуміла, що це та хвороба – по розтину не можна було встановити одразу. Картина стала чітка після смерті другого удава: коли він помирав, його характерно судомило.

Моїх пітонів через цю хворобу довелося приспати. У них також були окремі симптоми. Почалися ще коли удави були живі. Лікар сказала, що вони, ймовірно, теж підхопили вірус.

Скільки будуть жити – невідомо, але точно помруть, бо хвороба фатальна.

Так я втратила 4 змій. Залишився тільки тайський бамбуковий полоз. Вірус його не зачепив, бо він вражає тільки удавів та пітонів.

Про те, яким у побуті є полоз.

Тайський бамбуковий полоз – змія з вужових, найдрібніша з полозів. Мого звати Коксик – бо латинською назва змії звучить як Oreocryptophis porphyraceus coxi.

Змійка любить покусатися і дуже дратівлива та нервова.

Але це зовсім не страшно, бо вага полоза – 25 грамів. Максимально доросте до 60 г, а зубками він навіть не може прокусити шкіру.

Він любить холод і вологу. Живе в контейнері на 23 літри з вентиляцією, у нього там поїлка, в якій він може купатися, щоправда, його купання не цікавить.

В контейнері також є будиночок з целюлозним наповнювачем.

Коксика я рідко беру на руки, щоб не дратувати. А великих змій я постійно ніжила. Щойно закінчиться карантин – хочу знову завести собі велику змію.

Коксик не любить сидіти на руках. На самоті йому краще.

На якийсь час удавів та пітонів не хочу. Зверну увагу на полозів, але суттєво більших.

Нагадаємо, раніше ІНФОРМАТОР розповідав про те, як і чому собаки віддзеркалюють наш стрес.

ПО ТЕМІ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

ОСТАННІ НОВИНИ

ПОДІЛИТИСЯ З ДРУЗЯМИ

ми у соцмережах

10,086Вентиляторитак