На вулиці Саксаганського в Києві є два будинки, що, на перший погляд, не мають нічого спільного. Проте, на них варто звернути увагу.
За номером 72 знаходиться міський кожвендиспансер. Цей будинок у 1906-1914 роках збудував архітектор Йосиф Зекцер для лікаря Оскара Каміонського. А трохи далі, знаходиться будинок під номером 58. Він теж був збудований Йосифом Зекцером для Оскара Каміонського. Але не лікаря, а співака. Замовники не були родичами, навіть далекими. Давайте трохи ближче познайомимось з усіма дійовими героями цієї історії.
Йосиф Зекцер – талановитий архітектор, що спроектував багато чудових будинків в Києві. Він народився на Вінничині у традиційній єврейській родині. Батько бажав, щоб син став равином.
Однак юнак ослухався і обрав інженерну справу. Причому за знаннями Йосиф поїхав до Європи. У Парижі, Берлині, Відні він отримав унікальний архітектурний досвід. Почав працювати у 25 років. Тож до Києва у 1897 році приїхав не початківець, а професійний архітектор.
Йосиф плідно працював як до революції, так і після неї. Серед його проектів комплекс Товариства Швидкої Допомоги, дім Мороза на Володимирській, бім Богрова на Бульварі Шевченко, дім Леонтовича на вулиці Грушевського та багато інших.
У 1933 році Зекцер потрапив під колеса трамвая. Він помер у стінах будинку, який колись проектував, у лікарні Швидкої Допомоги.
Оскар Ісаєвич Каміонський, володар будинку № 58 був одним із найкращих в Російській імперії оперним співаком. Він народився у 1869 році в єврейській родині. І з самого дитинства займався музикою. Спершу вчився грати на скрипці, потім співав у гімназійному хорі. Талановитий юнак навчався у кращих музикантів країни. А після закінчення консерваторії у Петербурзі поїхав в оперну столицю світу – Мілан.
Його професійна музична кар’єра почалась у 1892 році. Протягом року Оскар Ісаєвич співав у Протягом року Оскар Ісаєвич співав у Неаполі, Афінах.
Після повернення на Батьківщину продовжив співати. 20 років Оскар Каміонський блискуче виступав на різних сценах, не лише Російської імперії, але й світу. Критики називали його «російським Баттістіні».
Справи у Оскара Ісаєвича йшли настільки добре, що на початку 1910-х років він замовив архітектору Зекцеру 6-ти поверховий прибутковий будинок. У 1914 році будівля була готова.
Оскар Каміонський мешкав з родиною там же у великій квартирі. А вже у 1917 році Каміонський помер, будинком почала володіти його вдова Клара Брун.
Після революції, дім був націоналізований. Проте Кларі Брун дозволили і далі жити у власній квартирі. Вона згодом стала професором у Київській консерваторії.
А будинок під номером 72 у 1906 році Йосифу Зекцеру замовив лікар Оскар Назарович Каміонський. Спершу з`явився невеликий флігель у дворі, далі головний 5-ти поверховий будинок. Його особливістю є рельєфні дракони.
У флігелі, який Зекцер побудував першим, лікар відкрив «Приватну лікарню внутрішніх, нервових, хірургічних та жіночих хвороб». Однак займатись таким широким спектром хвороб було важко, тож у 1914 році на базі клініки була сформована Київська венерологічна лікарня.
З тих самих часів будівля майже не змінювала свого призначення. У 1922 році там відкрились стаціонарне відділення шкірних хвороб та мікології. Ходять чутки, що під час Другої світової війни фашисти влаштували там будинок терпимості.
Після звільнення Києва у будинку знов запанували лікарі. У 1952 році лікарню передали Київському міському відділу охорони здоров`я. Медичний заклад отримав назву Київський міський шкірно-венерологічний диспансер. Він успішно працює і сьогодні.
Ось так на одній вулиці, на відстані 100 метрів один від одного знаходяться будинки-тезки.
Автор і фото: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
