Маріїнський парк – затишний, мальовничий, цікавий..та кривавий. Під тінистими деревами, звивистими алеями та зручними лавочками знаходяться сотні тіл, десятки братських могил. Як же парк, збудований на особисте прохання Марії Олександрівни, дружини російського імператора Олександра II, став кладовищем?
Ця історія почалась у буремному 1917 році. Київ тоді був дуже неспокійним містом. На вулицях точились запеклі бої між захисниками незалежної України та більшовиками. Відбулось повстання на заводі «Арсенал», що було придушене. Червоногвардійців поховали прямо навпроти Маріїнського палацу у братній могилі. В 1927 році на тому місці встановили пам`ятний знак: траурну урну на п’єдесталі. Її розбило снарядом під час Другої світової війни. В 1948 році – відновили. І вже в незалежній Україні, у 2014 році невідомі розбили пам`ятник загиблим в боях за радянський Київ. Однак це далеко не єдина братська могила на території Маріїнського парку.
У 1918 році місто стало полем бою. З обох сторін було багато жертв. Коли у 1918 році більшовики захопили Київ, вони вирішили поховати померлих.
Тих, хто боровся за СРСР, поховали в окремих домовинах недалеко від церкви Олександра Невського. В тій могилі поховано більш ніж сотня осіб. Не дивлячись на антирелігійну політику СРСР, всі мерці були відспівані у Володимирському соборі або в синагозі. Там була встановлена стела з барельєфом.
Тих же хто боровся на стороні України, ховали у іншій великій могилі на території парку. Без домовин, відспівувань. Те місце навіть не позначено ніяк. Просто велика братська могила захисників Києва.
Крім того, в Маріїнському парку є ще декілька таких могил. Вони створювались по мірі того, як знаходили тіла. Точна кількість таких поховань – невідома.
Коли у 1918 році в Києві головував Гетьман Скоропадський, велику могилу розрили. Кияни намагались знайти своїх близьких. Тих, кого вдалось ідентифікувати перепоховали. Проте близько 500 тіл лишились невідомими. Їх відспівали в церквах та поховали там же. На місці могили спорудили невеликий пагорб з хрестом. Це місце називалось «Могила 500 невідомих офіцерів». В 30-х роках пагорб зрівняли з землею.
У лютому 1918 року війська Директорії поховали на дніпровських кручах прямо за Маріїнським палацом двох січових стрільців: Федора Черника та Миколи Загаєвича.
Також в парку ховали тіла людей, вбитих НКВС. В Києві було дві Надзвичайні Комісії: губернська та всеукраїнська. Вони знаходились поряд з парком: Інститутська 40, Садова 5, Липська 2,4,6. Скільки людей поховано в парку достеменно невідомо. Проте НК вбила в Києві у 1919 році більш ніж 10 тисяч осіб. Станом на 1931 рік біло відомо про 15 братських могил на території Маріїнського парку.
У 1944 році там була похована остання людина: генерал радянської армії Микола Ватутін. Його могила знаходиться на місці колишньої церкви Олександра Невського. Зараз там стоїть монумент генералу.
Ось так, парк, створений для відпочинку імператриці Марії Олександрівни став в першій половині XIX сторіччя великою братською могилою, де тіла колишніх ворогів були розділені декількома метрів землі.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
