Коростишівський кар’єр це дивовижне мальовниче місце. Стрімкі гранітні скелі, сосновий ліс, озеро – там є все, чого душа бажає. Знаходиться на відстані близько 100 кілометрів від Києва.

А між тім, Коростишівський кар’єр має давню та цікаву історію. Колись в цьому популярному туристичному містечку вирувала робота та навіть ставились рекорди.
У 1850-х роках в невеликому населеному пункті Коростишів почалась розробка гранітних родовищ. Там добували не лише сірий граніт, але й лабрадорит та габро. Більшість працівників були італійцями.

Підприємство швидко розвивалось і вже протягом 40-ка років місто стало відомим на всю країну центром видобування та обробки каменю. На початку XX сторіччя 176 робітників працювали у трьох каменярських майстернях.

Після того, як Коростишів захопили більшовицькі війська, робота на кар’єрі ненадовго зупинилась. Через декілька років були сформовані дві артілі, що продовжили видобуток каменю з кар’єру, однак вже для потреб нової, радянської влади.
Підприємство стабільно працювало, постачаючи граніт для всієї країни. У 1930 році в кар’єрі був виготовлений рекордний 60-тонний моноліт із чорного лабрадоріта. Він поїхав прямісінько до Москви та був використаний для будівництва мавзолею Володимира Леніна.

Наступна зупинка в роботі підприємства сталась в роки Другої світової війни. Причому в 1941 році в кар’єрі була сформована партизанська підпільна група. Її очільником був так званий Жилаєв, якому на той час виповнилось 17 років. До 1943 року підпільники успішно працювали. Вони вели диверсійну діяльність, перешкоджали вивозу молоді до концтаборів.

Після закінчення війни гранітний кар’єр став надзвичайно важливим. Потрібно було відбудовувати зруйновані міста. Вже в 1944 році роботу підприємства було відновлено на повну потужність.

У 1953 році на базі кар’єру створили гранітний завод. Поліровані плити з Коростишева можна було побачити у різних містах не лише України, але й всього Радянського Союзу. До 1972 року, наприклад, було виготовлено більш ніж 26 тисяч квадратних метрів плит. Це було одне із найбільших підприємств Коростишева.

У 1991 році спершу підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство. Проте працював завод недовго. Згодом видобування граніту зупинили, а сам кар’єр був затоплений.

Нині це штучне озеро приваблює туристів своєю красою. На стрімких гранітних скелях не чути звуку роботи інструментів, натомість там тренуються альпіністи. Кар’єр тепер відомий не своїми гранітними плитами, а неймовірними пейзажами.

Автор: Марина Пєтушкова 

Фото: Роман Пєтушков

для ІНФОЛАЙФ

інші статті автора

загрузка...