Пандемія коронавірусу не збирається закінчуватись, кількість країн у червоному списку з кожним днем все більшає. І мандрівки закордон організувати все важче. Але це не означає, що потрібно відмовлятись від нових вражень.
В Україні теж вистачає цікавих місць. Наприклад палац у Самчиках.
Перш за все, треба визначити, що це за місце, і де воно знаходиться? Самчики – село у Староконстянтинівському районі Хмельницької області. Воно має поважний рік, відоме ще з середини 16 століття. Тоді воно належало князю Василю Острозькому і називалось Замчики.
До 18 століття неодноразово змінювались власники селища, аж поки не прийшов Януш Хоєцький. Цьому пану сподобалась місцевість. Там справді красиво: ліси, річка Случ. Тож Хоєцький вирішив збудувати там собі резиденцію.
Як гарний господарник, він дбав не лише про свій комфорт, але й про селище. Там з`явилась церква (стоїть і зараз), а пізніше монастир Маріавітів та лікарня. До речі, саме це означає бути добрим господарником, а не великий білборд з лицем політика поперек та урочисто відкрита автобусна зупинка.
Пізніше відбулися деякі майнові перитрубації, і власником резиденції наприкінці 18 століття став гайсинський староста Петро Чечель.
Палац часів Хоєцького був досить мінімалістичним та скромним. Настільки, що новий власник використовував його як господарське приміщення.
Петро Чечель підійшов до вирішення майнової проблеми з розмахом. Саме для нього було створено палац, два флігелі, браму, оранжереї, стайні. Також був дещо змінений парк, і весь цей комплекс обнесено муром. Причому для створення будинку своєї мрії він запросив справжніх майстрів. Будівлі проектував архітектор Якуб Кубіцький (він ще реконструював палац Бельведер у Варшаві, цегляні аркади Королівського замку там же, магнатські палаци в Бейсце, Вітковіцах, Совінку), парк створював ірландець Діоніс МакКлер (створював Кременецький ботанічний сад), а скульптури робив італієць Жан Батіст Цегляно.
Це було зручний, комфортний, красивий та вишуканий маєток. Вздовж південного фасаду простягалась анфілада красиво оздоблених кімнат: Кругла, Зелена, Римська, Велика зали, Китайська кімната.
А у красивому ландшафтному парку проводились вишукані прийоми для місцевої шляхти.
Селище Самчики разом з палацом Петро подарував своєму синову Яну на весілля з панною Людвікою Якубовською. Але життя буремне, а у 19 столітті тим паче. Тож Павло з Яном померли в один рік. Родинний маєток Чечелей успадкувала вдова Людвіка, а згодом і її син Якуб.
То був непоганий час для Самчиків. Господарі дбали про свої володіння. Зокрема у 1854 році в селі була відкрита музична школа гри на духових та струнно-смичкових інструментах. Також там заснували оркестр під керівництвом композитора Родеріка Августа-Брауна.
У січневому польському повстанні 1863 року родина Чечелів приймала активну участь. У бою біля села Салиха росіяни поранили Якуба, взяли в полон та закатували до смерті. А маєток буремного шляхтича був конфіскований, його продали з аукціону у січні 1867 року.
Новим власником став купець першої гільдії з Житомира Купріян Ляшков. Проте вже через три роки він перепродав маєток Олександру Угрімову. Самчикам знову пощастило. Угрімови були освіченими, прогресивними, багатими. Зокрема, Олександр володів полотняними фабриками у Ярославській губернії і купив маєток для родини свого сина Івана.
За часів Угрімових Самчики перетворились у справжній центр культурного життя в регіоні. Маєток відвідували професор по кафедрі історії загальної літератури Московського університету, шекспірознавець Микола Ілліч Стороженко, а також професор Петербурзького Університету Олександр Миколайович Веселовський, автор “Тлумачного словника російської мови” Дмитро Миколайович Ушаков, був історик Михайло Матвійович Стасюлевич, академік Іван Іванович Янжула і видатнй вчений – ботанік професор Іван Федорович Шмальгаузен, який приїхав описати рослинність прекрасного парку в Самчиках.
Запрошувалися і відомі виконавці тих років – наприклад, концертмейстер Великого Театру, скрипаль-віртуоз і композитор Василь Васильович Безекірскій, піаністка Софія Казимирівна Познанська, учениця Рубінштейна, пізніше професор Варшавської консерваторії, або Карл Антонович Кламрот (Karl Klamroth) – перший скрипаль, а потім концертмейстер великого театру.
До сих пір збереглись фрески, намальовані видатним Михайлом Врубелем.
У самому селі Угрімов відкрив школу та бібліотеку. До речі, тоді у всій Волинській губернії було всього 9 громадських бібліотек.
Початок 20 століття. Самчики придбав топ-менеджер родини Терещенків, Михайло Шестаков. Це теж була видатна особистість: голова «Південноросійського товариства заохочення землеробства і промисловості» і член правління Всеросійського товариства цукрозаводів, редактор журналу «Господарство» і газети «Відомості сільського господарства і промисловості», що видавалися в Києві.
Він не став перебудовувати головний палац. Лише трохи змінив парк, встановив фонтан та перетворив стару каплицю в модний тоді Китайський будиночок.
А далі почались складні часи для маєтку. Легко здогадатись чому. Прийшли радянці. І їх мало цікавила історична, культурна, мистецька цінність палацу та його інтер’єрів. Люмпен хотів знищувати все, що стосувалось «буржуазного» світу. Був спалений коштовний паркет, зруйнований скульптури, пропали витвори мистецтв.
Сам палац вистояв лише завдяки селянам. Мешканці Самчиків зуміли зберегти свою архітектурну перлину.
Вже після революції будівлі маєтку використовувались як клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, піонерський табір.
Під час Другої світової війни, хоч і з втратами, та маєтку вдалось вистояти.
У 1956 році палац зайняла Хмельницька державна дослідна сільгоспстанція. У красивих, старовинних кімнатах розташували агрохімлабораторію. Через хімікати виник грибок, якого досі не вдається повністю позбутись.
У 1958 році було знищено альтанку, рукотворний яр, залишки господарських споруд ще часів Хоєцьких.
На щастя, у 1960 році парк оголошено пам’яткою садово-паркового мистецтва, а у 1979 році палацо-парковий ансамбль — пам’яткою історико-культурної спадщини України.
Аби зберегти маєток, його історичну, мистецьку цінність, рішенням Хмельницького облвиконкому від 15 серпня 1990 року за № 143, на базі палацово-паркового ансамблю «Самчики» створено відділ обласного краєзнавчого музею — «Музей-маєток Самчики». Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 1997 р. маєток оголошено Державним історико-культурним заповідником «Самчики».
Сьогодні заповідник є об’єктом природно-заповідного фонду України — парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Самчиківський парк» та пам’яткою історико-культурної спадщини України — палацово-парковим ансамблем.
Тож, якщо бажаєте побачити красивий палац, погуляти по чудовому парку, дізнатись багато неймовірних сімейних історій, то не потрібно їхати далеко. В Хмельницькій області є місце, яке вас зачарує.
Автор: Марина Пєтушкова
Фото: Роман Пєтушков
для ІНФОЛАЙФ
