В Україні є одна річ, яка доводить до відчаю. В нас є багато дуже освічених, розумних, інтелігентних людей, які готові їхати за сотні кілометрів, щоб побачити якусь цікаву пам`ятку архітектури. Але у себе вдома, в своєму рідному місті, ми їх не цінуємо.
Ось яскравий приклад. На Подолі, у дворах Контрактової площі ховається невеликий будиночок. Його досить важко знайти, та й зовні зовсім непоказний. Але це один із найстаріших жилих будинків Києва. Він пережив ще страшну пожежу, яка майже вщент знищила Подол у 1811 році.
Ця будівля відома під назвою маєток Нечаєва. А знаходиться за адресою Контрактова площа,7. Фактично у дворі за посольством Нідерландів.
Будиночок має два поверхи та невеличку прибудову. І зараз, як і 260 років назад ви використовується за прямим призначенням – там мешкають люди.
До цього будиночку має відношення Олексій Розумовський. Це чоловік імператриці Єлизавети. Там досить заплутана історія трошки в стилі американських фільмів про успіх.
Олексій народився та виріс в селі Козелець Чернігівської області. Він був абсолютно звичайним сільським хлопцем, хіба що мав напрочуд гарний голос. А ще в родині був тато-абьюзер, який не бачив потенціалу у своєму синові. Тож Олексій не довго думав та втік у сусіднє село. Його прихистив священик та поставив співати у церковному хорі.
Далі втрутилась доля. Саме в це село у 1731 році приїхав полковник Федір Вишневський. Він був таким собі скаутом, що вишукував молоді таланти у глибинці велетенської імперії. Красивий, статний юнак з гарним голосом привернув його увагу. І за протекцією Вишневського Олексій увійшов в склад імператорського хору.
Ну а далі вже відбулась доленосна зустріч з імператрицею. Розумовський став фаворитом, потім чоловіком, отримав все, про що міг тільки мріяти.
Та юнак не забув свого покровителя, і віддячив Вишневському. Нерухомість завжди була найкращим подарунком. Тож Олексій подарував ділянку в центрі Києва на червоній лінії забудови. У 1765 році Леонтій Вишневський отримав у спадок одноповерховий будиночок на Контрактовій площі.
Родина Вишневських там собі спокійно мешкала. Будинок декілька разів перебудовували. Причому напрочуд вдалим рішенням було перебудувати його з цегли, замість дерева. Оскільки завдяки цьому будівля змогла вистояти під час страшної пожежі 1811 року.
А у 1860 році Марія Ружковська, онучка Вишневського вирішила збільшити житлову площу свого помешкання і прибудувала другий поверх.
У 1891 році маєток був виставлений на продажу. Саме в той час у Київ з Чернігівської губернії приїхав Максим Нечаєв. Це був підприємець, кондитер та батько 13 дітей.
Йому сподобався будинок, і вся велика родина переїхала туди. Причому створював ласощі Максим Федорович прямо у своєму будинку. А продавав товар на Контрактовому ярмарку.
Слава про ласощі Нечаєва ходила далеко за межі Києва. І є данні, що за декілька тижнів Київських контрактів чоловік заключав договори на поставки до 600 пудів солодощів (9 840 кг). Коли Максим Федорович помер, за справу взялась дружина та старший син. Вони навіть відкрили магазин на Хрещатику.
Але вся ця красива та щаслива історія про успіх закінчилась, коли до Києва прийшли радянці.
Під час Першої світової війни підприємство закрили. Не до пряників було. Радянські спецслужби теж не оминули своєю увагою родину Нечаєвих. 9 людей з їх сім’ї розстріляли. Інші діти роз`їхались. Колись великий, галасливий дім затих. Всі намагались вижити.
В роки Голодомору Нечаєві врятували від голодної смерті 40 людей. У них був город на Оболоні, урожай зберігали в лідниках свого будинку. Завдяки тим запасам вдалось не лише пережити страшний геноцид, але й врятувати інших.
У 1962 році радянці націоналізували будинок та перетворили його на комунальну квартиру. Господарям дозволили залишити для себе одну кімнату.
В роки незалежності Костянтин Малєєв, прямий нащадок Максима Нечаєва зумів не лише повернути своїй родині будинок, але й домогтись для нього статус пам`ятки архітектури.
Однак більше нічим місто допомогти найстарішому в Києві жилому будинку не змогло. Щоб утримувати та обслуговувати будівлю, якій більше 250 років, власник здає в оренду для різних подій приміщення на першому поверсі.
Ось так, в глибині дворів на Подолі ховається унікальний дім. Та з усіх сил намагається його зберегти представник шостого покоління родини Нечаєвих.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
