Вчені зі Стенфордського університету розробили унікальний інтерфейс, який зміг зчитати мозкові сигнали паралізованого чоловіка й перетворити їх на рукописний текст із точністю понад 90%.
Про це повідомляє Depo.ua із посиланням на дослідження, оприлюднене 12 травня в науковому журналі Nature.
Зазначається, що це зможе допомогти у відкритті способів спілкування для людей із ушкодженнями мозку.
Уточнюється, що мислення людини є значно швидшим за звичайні способи комунікації (як невербальні, так і вербальні). Отже, для людей, які з тих чи інших причин не здатні комунікувати із зовнішнім світом, використання саме мисленнєвого процесу є важливим для взаємодії з іншими.
Відомо, що сучасні засоби комунікації для паралізованих людей покладаються на зчитування руху очей або ж голосові команди. На думку вчених, такий процес занадто повільний, адже паралізована людина за допомогою зору за хвилину набирає в середньому трохи понад 47 символів (тоді як людина без травми за цей же час набирає 115 символів).
Нині людям із фізичними вадами у нагоді стають розроблені раніше спеціальні апаратно-програмні комплекси – нейрокомп’ютерні інтерфейси, які зчитують сигнали мозку і здатні перетворювати їх на мовлення (наприклад Neuralink Ілона Маска, який уже демонстрував свою роботу на свинях і мавпі).
Дослідники ж зі Стенфорду на чолі з професором нейробіології Френком Віллетом обрали інший підхід до моделювання нейрокомп’ютерного інтерфейсу – він не визначає, яку літеру із заданого набору обрав користувач, а розшифровує літеру в рукописній формі (як її уявляють).
Тобто йдеться про відтворення в друкованому вигляді рукописного тексту, який людина “пише” силою думки.
Для того, щоб такий інтерфейс працював, його доповнили алгоритмом машинного навчання, призначеним для розпізнавання мовлення.
Повідомляється, що його вже випробували на одному з учасників експерименту в 2017 році. Чоловік із кодовим ім’ям Т5, якому нині вже за 60 років, у 2007 році зазнав травми спинного хребта і фактично втратив рухливість тіла нижче рівня шиї.
Спершу Т5 “уявляв” кожну літеру по 10 разів, щоб нейроінтерфейс “натренувався” їх вловлювати й розпізнавати. Потім чоловіка попросили переписати речення, які алгоритм до того не “бачив”.
При цьому швидкість їх відтворення становила 90 знаків (або близько 18 слів) на хвилину.
Коли ж Т5 попросили відповісти на відкриті запитання, він зміг “написати” відповіді на дошці силою думки зі швидкість 73,8 знака на хвилину. При цьому помилки траплялися лише в кожному 18-му або 19-му символі.
Результати цього дослідження, на думку авторів, мають значний потенціал у контексті створення нового й швидшого способу спілкування паралізованих людей. Проблема полягає в тому, чи вдасться відтворити результати не лише на Т5.
Крім того, поки що незрозуміло, як алгоритм “тренуватиметься” на інших мовах, окрім англійської, де більше знаків абетки й ще менше видимих відмінностей між ними. За словами вчених, все це потребує подальших перевірок і досліджень.
Нагадаємо, у кратері Марса виявлено незвичайні камені.
