У Києві колись був грецький монастир, що підпорядковувався Катерининському монастирю на Синайській горі. Знаходився він у самому серці Києва, на Подолі.
Як з`явився монастир, чому міська влада дозволила його заснувати, і що з ним сталось? Питань багато. І щоб на всі відповісти, потрібно почати з самого початку. А саме з середини XVIII століття.
Київ був великим торговим містом. Там можна було зустріти підприємців, купців, торговців зі всього світу. Багато було греків. Деякі з них залишались в місті. Серед них був купець Астаматіосова Стімата. І хоча в Києві було багато різних храмів, проте грекам молитись не було де.
Чому ж Магістрат не лише дозволив збудувати грецьку церкву прямо на Подолі, але й навіть сприяв цьому? За це треба дякувати євреям. Існує думка, що міська влада хотіла збільшити грецьку громаду у Києві, через те, що єврейська дуже розрослась. На противагу, так би мовити.
У 1738 році на землі, що належала вищезгаданому купцю Астаматіосові Стіматі була зведена невелика дерев`яна церква.
Зазвичай старовинні православні храми перебудовуються з цегли через руйнування. Вогонь, волога, навіть поважний вік – все це погано впливає на делікатне дерево. З греками інша історія. Вони не стали чекати, поки одна зі спустошливих київських пожеж поглине їхню святиню і вже через два роки, у 1740 за проектом архітектора Григоровича-Барського була зведена кам`яна церква.
Це був храм у стилі типового українського бароко, з трьома куполами. Згодом Катерининська церква перетворилась на монастир, який з 1748 року підпорядковувався монастирю на Синайській горі. Ба більше, всі архімандрити призначались теж звідти. Хоча служили у храмі не тільки греки.
Але монастир – це не лише церква. Ченцям не достатньо місця лише для проведення служб. Їм потрібне господарство. І у Катерининського грецького монастиря воно згодом з`явилося. Комплекс церковних та господарських споруд займав цілий квартал, і знаходився між сучасними Іллінською, Борісоглібською та Сагайдачного.
У 1786 році Григорович-Барський спроектував двоповерхову дзвіницю у класичному стилі та келії. Її змінила у 1915 році нова, збудована за проектом архітектора Ейснера. А зодчий Лідваль збудував для потреб монастиря великий 5-ти поверховий склад.
Справи у грецького монастиря йшли чудово. Катерининська церква навіть, чи не єдина на Контрактовій площі, пережила пожежу 1811 року. Міська ратуша згоріла, а храм вистояв.
Проте радянці виявились страшнішими за вогняну стихію. У 1928 році у грецької громади забрали монастир і передали його у власність міста. Антирелігійна компанія стосувалась всіх храмів, а не лише старовинних православних.
У дзвіниці з надбрамною церквою деякий час ще проводились богослужіння, однак в кінці 30-х років все припинилось. Комплекс монастирських споруд потроху руйнувався, і, зрештою, майже все було розібране на цеглу. Сумно, але типово для більшовиків.
Залишився лише один будинок, де до 1995 року презентували значні досягнення вітчизняної промисловості.
А у 1995 році Кабінет Міністрів вже незалежної України передав залишки грецького монастиря комунальному господарству Києва для потреб Національного банку.
У 2009 році за кошти нових власників була відновлена дзвіниця, щоправда замість хреста та верхівці шпиль. Це логічно, там тепер служать іншому богу.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
