Якби ви десь років 150 тому прибули потягом на залізничний вокзал Києва, сіли до візника і попросили відвезти вас до пристойного готелю, то, скоріш за все, ви б приїхали до «Гранд–отелю» на Думській площі.
Візник би за це отримав свій відсоток, але ви б не скаржились, оскільки в дореволюційному Києві це таки був один з найкращих готелів у місті.
Його власником був Густав Ейсман. Варто сказати, що готель і влаштований в його домі. Для цього у 1870 році надбудували третій поверх. Хто ж такий пан Ейсман?
Це досить цікава в історії Києва постать. Він був успішним підприємцем, професором університету святого Володимира (нині університет Шевченко), керуючим Київським товариством взаємного кредиту і двічі міським очільником. Ейсман керував міською думою у 1872-73 та у 1879-1884 роках. Чоловік обов`язки голови товариства взаємного кредиту виконував безкоштовно, і в подяку за це була створена стипендія імені Ейсмана у розмірі 10 000 рублів. Її отримували студенти юридичного факультету університету св. Володимира.
До речі, Міська Дума знаходилась посередині сучасного Майдану Незалежності, а «Гранд-отель» на місці Головпоштамту. Густав, звісно, безкоштовно мешкав у своєму готелів прямо біля роботи.
Отже, чому ж «Гранд-отель» був одним з найкращих в Києві? В ньому було 120 номерів, вартістю від 70 копійок до 30 рублів.
Причому, в дорогих номерах була ванна кімната і телефон. Так, зараз цим нікого не здивуєш. Але ж у 1870-х роках не в кожному домі були такі розкоші.
До послуг гостей готелю були ресторан, більярд, різноманітні магазини. Візники юрмились візники, готові відвезти своїх клієнтів у будь-яке місце Києва. Особливою популярністю ця послуга користувалась, коли з залізничного вокзалу відходили великі пасажирські потяги.
Ресторан у Гранд-отелі теж був далеко не простим. Там готував Вісконті, колишній метрдотель імператора Олександра II.
Ось якою була реклама цього закладу:
«На 120 номеров (от 75 копеек до 20 рублей совершенно заново отделанных и роскошно меблированных, «люкс»- 30 руб. в сутки). Во всех номерах все необходимые удобства: ванны, электрическое освещение, телефоны, подъемные машины, бильярдные. Имеется отличный ресторан с отдельными кабинетами, Гостиница снабжается наилучшими сортами вин от известных заграничных фирм Принимаются заказы на завтраки, обеды и ужины.»
Крім того, управляючі готелем не нехтували маркетингом. Реклама в газетах, відсоток за гостей візникам, свіжа преса, новітні технології – все це активно використовувалось.
Густав Ейсман хотів, щоб в його готелі були впроваджені всі досягнення техніки. У 1878 році в Києві почала з`являтись електрика. І перші показові увімкнення електричного освітлення були проведені саме в «Град-Отелі». А у 1886 році там були встановлені перші в місті телефони системи Белла-Блека.
В готелі часто зупинялись важливі гості. Там був іспанський гранд-герцог Манпасьє та бразильський імператор дон Педро II.
Коли Київ захопили більшовики, готель продовжував працювати. Лише у 1936-1939 роках там було надбудовано два поверхи.
Історія «Гранд-отелю» закінчилась у 1941 році. Тоді радянські підпільники підірвали середмістя Києва, у тому числі і старовинний готель.
Тепер на цьому місці Головпоштамт.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
