Стефан Кульженко – один из найбільш впливових київських підприємців 19 століття.
А народився він в невеликому містечку Баришевка Полтавської області. У 1840 році родина переїхала до Києва. Батько займався продажем вина. А мати померла, коли хлопчику було 7 років. Тоді Стефан був відданий під опіку тітки. Хлопець спершу навчався в приватному початковому училищі на Печерську, а потім в духовному училищі при Софійському соборі. Але опікунша померла, Стефан кинув навчання через брак коштів.
В 11 років хлопець переступив поріг київського книжкового магазину, яким володів угорець Вальнер. Стефана захопила атмосфера магазину. Сам Кульженко так згадував той момент в своїй книзі: «Когда я вошел в первую комнату, глаза мои невольно разбежались. Вся она представляла собой магазин картин: больших и малых, в рамках и без рам, разных размеров и красок. Ничего подобного в своей юной жизни я еще не видывал и стоял ошеломленный, не зная, что и отвечать на вопросы стоявшего передо мной какого-то господина. Это был сам Вальнер, хозяин магазина и типолитографии”. Хлопець став учнем у типографії.
Крім нього у Вальнера навчалось ще 16 дітей. Стефан був наймолодшим та найнижчим серед них. Але він швидко став кращим. Живий розум, працьовитість, цілковита відданість справі, бажання пізнати всі процеси – завдяки цьому на 6 році навчання хлопець став отримувати зарплатню. Після навчання він залишився працювати в типографії Вальнера. Але це був лише перший етап в його стрімкій кар’єрі. Вальнер придбав лісопилку на Трухановому острові. Однак саме це стало причиною його банкрутства.
Стефан Кульженко почав шукати нове місце роботи. З часом, працюючи у різних типографіях міста, він вивчив всі виробничі процеси. Був машиністом, літографом, печатником. Вже в 22 роки хлопець керував типографією історика Сементовського. Він керував виданням журналу «Київські пам’ятки і древності». На жаль, Сементовський теж збанкрутував.
На той час Стефан Кульженко одружився. Його обраницею стала київська модистка П. Ткаченко. Жінка придбала будинок на розі Хрещатика та Трьохсвятительської. Він і став родинним гніздечком Кульженків. Однак чоловік був не з таких, хто живе за кошт дружини.
У 1862 році Стефан зустрів свого товариша В. Давиденко. Вони разом вчились в типографії Вальнера. Друг запросив його працювати до типографії свого родича І. Давиденка. Там він від посади конторщика дійшов до звання управляючого. Товариші мали підприємницький талант, і взяли в оренду типографію, придбали найсучасніше обладнання та важко працювали. Це принесло свої плоди. Партнери отримали непоганий прибуток.
У 1865 році в родині з`явився син Василь. В майбутньому він пішов стопами батька. Всього у Стефана було 4 сина.
Згодом Давиденко поїхав до Петербургу. Фактично володарем підприємства став Кульженко. І під керівництвом Стефана, ця типографія стала кращою в місті. З-за кордону від привіз новітні станки, парову машину. На Хрещатику був відкритий фірмовий магазин канцелярських товарів. Пізніше були куплені словолитна та гальванопластична майстерні, цинкографія. В машинне відділення одним з перших в Києві провів електричне освітлення.
Фотолітотипографія на Ново-Єлизаветинській, 4 мала п’ять великих станків, що приводились в дію паровими машинами. Крім того. Вона була обладнана 4 малими типографними пресами і трьома літографічними станками. У 1887 році там працювало 85 осіб. А вже у 1905 кількість працівників зросла до 300.
Типографія Кульженко видавала конторські книги, блокноти, візитівки, ілюстровані газети, ділові бланки, конверти, листівки, подарункові коробки.
Саме там була випущена перша книга з кольоровими ілюстраціями. Це були казки Ганса Кристіана Андерсена на українській мові в перекладі Михайла Старицького з малюнками Миколи Мурашко.
Ілюстровані видання були найбільшою гордістю і найсильнішим козирем Кульженко. Вони і сьогодні багато в чому залишаються зразком. Найкраще і найбільш відоме видання – “Собор Святого і рівноапостольного князя Володимира в Києві” 1898, сповнене надзвичайної краси і художнього смаку. Не менш досконала книга М. Захарченка “Київ тепер і колись”, що містить докладний опис міста зі 105 ілюстраціями в тексті й окремими кольоровими фотоілюстраціями на вкладках. Це видання було присвячене Олександру II, а продавалося в трьох варіантах: розкішний – 10 рублів, в “англійській оправі” – 6 рублів, “елементарний” – 5 рублів. Ця книжка перевидається дотепер.
Бізнесмен користувався славою небезпечного конкурента. Ведучі видавці Києва розподілили між собой, хто що буде випускати. Проте Стефан Кульженко часто порушував ці домовленності.
Його секретом була бездоганна якість і впровадження всіх технологічних новинок галузі. У 80-90-х роках підприємець придбав типографії Розенталя і Завадського. У 1897 році він придбав типографію університету святого Володимира і придбав для неї 6 машин для друкування.
Разом з колегами Фронцкевичем та Мілевським Стефан відкрив школу для учнів типографій. Навчання там тривало три роки і вартувало 30 рублів на рік. Приймались учні від 12 до 16 років. До речі, головним меценатом став відомий підприємець Микола Терещенко. Він інвестував в навчальний заклад 10 000 рублів. На ті часи дійсно гігантська сума.
Також підприємець викупив на околиці Києва ділянку Кинь-Грусть та побудував там дачі для працівників типографії. Він і сам там часто відпочивав. Зараз це район площі Шевченко. Крім того, він був проректором Київського фотографічного інституту, та професором Київського художнього інституту.
Помер Стефан Кульженко у 1906 році. Йому було 69 років. Могила підприємця знаходиться на Байковому кладовищі.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
