Різдво. Вечір в родинному колі, смачні 12 страв, колядки, надія на новий, щасливий рік. Вже декілька сотень років українці щорічно збираються на початку року, щоб зустріти одне з найважливіших свят.
Сучасні різдвяні традиції схожі на старовинні та все ж є деякі відмінності. І в очікуванні цього радісного, світлого свята давайте згадаємо, як же було раніше?
Як готували оселю
Взагалі цикл зимових свят починався 2 січня, з дня святого Гната. У цей день не потрібно було прясти і прати. Натомість починалася підготовка до Різдва. Жінки прибирали в хаті, виготовляли обрядове печиво. Чоловіки теж займалися справами, заготовляли дрова, лагодили сани. Юнаки розподіляли ролі у вертепі, вчили слова та готували реквізит.
А дівчата прикрашали хату до свята. Найголовнішою справою 2 січня було виготовлення Дідуха. Для цього використовувався перший зажинковий сніп та різні злакові культури: колоски жита, проса, пшениці, вівса. Його прикрашали стрічками, квітами. Цей атрибут повинен був бути присутнім продовж різдвяних свят у кожній родині.
Хоча українці були вельми релігійними, але стародавні, ще язичницькі традиції теж поважали. Дідух саме символізував зв’язок з предками, які мали оберігати родину. Тому коло нього ставили кутю на узвар. До хати на Різдво заносили й так звану Бабу. Оберемок соломи, якою встелювали підлогу.
Святкова вечеря
Всього на столі повинно було бути 12 страв, за кількістю апостолів. Кожна страва мала своє значення. До речі, ця традиція шанується і зараз. Страви повинні бути пісними. Отже, без додавання яєць, сметани, молока і масла. М’ясо можна було їсти вже 7 січня.
Накривати стіл потрібно було лише після заходу сонця. Його застеляли свіжим сіном, поверх сипали трохи зерна, а вже наверх клали святкову скатертину. По кутках для захисту від злих сил та хвороб ставили по зубчику часнику.
Отже, на столі обов’язково повинен був бути такий набір страв:
1. Кутя – каша з вареної пшениці з медом та маком. Пшениця символізує життя та смерть, мак символ мучеництва, мед – чистоти;
2. Горох – це сльози Божої Матері, якими вона оплакує гріхи людей;
3. Смажена капуста символізує дух єднання, співпраці;
4. Борщ з грибами означає мир, злагоду та Божу ласку;
5. Голубці мають таке ж значення, як і борщ;
6. Риба – символ віри;
7. Вареники символізують достаток;
8. Млинці;
9. Яблука запечені з горіхами та медом;
10. Страви з квасолі для продовження роду;
11. Пампушки та паляниці;
12. Узвар зроблений на воді, що була набрана до сходу сонця, символізує очищення душі.
І обов’язково потрібно було скуштувати хоча б потрошки із кожної страви для того, щоб рік був багатим. Але не можна було їсти всі страви повністю, щоб комора не була пустою цілий рік.
Господар повинен був пригостити домашню худобу і подякувати за працю.
Різдвяна вечеря
На Різдво вся родина збирається за одним столом. Причому перша людина, яка заходить до хати і впускає свято. Вона має бути одягнена в святкове вбрання, однак лише не чорного кольору.
На столі потрібно було поставити на одну тарілку більше, ніж є гостей. Для душ померлих. А щоб їх не образити, після вечері не можна прибирати їжу зі столу. Після сходу першої зірки запалювали свічку, господар промовляв молитву та починав вечерю. Першою треба скуштувати кутю. Наші предки не їли різдвяну вечерю виделками, лише ложками, щоб у родині були мир та злагода. Під час вечері не можна було вставати зі столу.
Та вона й тривала недовго, близько двох годин.
Колядування
А після вечері відбувалось найцікавіше дійство різдвяного вечора – вертеп та колядування. Маленькі дітлахи ходили співати колядок до сусідів. За це вони отримували в подарунок солодощі.
А ті, кому вже виповнилося 15 років, розігрували вертепи. Причому сама традиція колядування є язичницькою, однак з часом вона набула релігійних ознак. Колядники обходили домівки сусідів та друзів, бажали господарям щасливого та багатого року. Все це супроводжувалось ігровими та театральними діями. Той, хто найкраще знав різдвяні пісні називався отаманом або «березою». До складу входили танцюристи і музики, одягнуті в циган, чорта, козу, журавля, ведмедя. Із собою колядники носили зірку. Частування, яке гурт отримував за співи, він носив у великому мішку «міхоноша». Колядників запрошували до столу, частували. Проте вони не затримувалися надовго і йшли далі. Вважалось дуже хорошою прикметою спробувати 12 видів куті у різдвяну ніч.
Ворожіння
У цей день дівчата часто ворожили, щоб дізнатись своє майбутнє та особливо отримати якісь відомості про судженого. Найбільш простим способом відкрити завісу таємниці над майбутнім було ворожіння на воску. Для цього у миску набирали воду та капали туди віск із свічки. А далі потрібно було інтерпретувати застиглий віск.
Брали ще велику миску, туди сипали крупу та ховали різні символічні речі, такі як кільце, копійку, папірець. Хто що витягне – те й потрібно чекати у наступному році.
Популярним було ворожіння на дзеркалах. Брали два дзеркала, ставили їх один навпроти іншого, так щоб утворити коридор. Далі наодинці потрібно було дивитись туди в очікуванні видінь із майбутнього та судженого. Але цей метод був небезпечним, оскільки із дзеркальної глибини могла вийти нечиста сила.
Дівчата ще виходили на вулицю і питали ім’я першого зустрічного хлопця. Вірили, що їх нареченого буду звати так само.
Як би там не було, а Різдвяна ніч і досі одна із найбільш чарівних, святкових та затишних у році. Не забудьте привітати рідних словами «Христос народився – Славімо його».
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
