Історія України це історія боротьби. З козацьких часів і до сьогодні в цій боротьбі гинуть люди. Давайте згадаємо історію Олекси Гірника. Можливо ім`я вам незнайоме, бо ж за радянських часів було заборонено згадувати його. Цей чоловік в ніч з 21 на 22 січня 1978 році вчинив акт самоспалення на знак протесту проти російської окупації України.
Однак, читаючи біографію чоловіка, стає зрозумілим його сміливий, відчайдушний вчинок. Він народився у 1912 році на Івано-Франківщині. Його родина була відома в регіоні завдяки своїй просвітницькій діяльності. Олексі віддали спершу до польської школи, а пізніше до української гімназії.
Олекса був активним учасником багатьох націоналістичних організацій: «Пласту», «Просвіти», «ОУН», «Сокіл». До речі, саме в організації «Сокіл» він і працював після закінчення школи. Плани вступу до філософського факультету у Львівському університеті були перервані військовим призовом. Однак служити потрібно було в польській армії.
Олекса відкрито критикував польську владу, за що й потрапив до в’язниці. Звідти він втік у 1939 році.
Однак Гірник не довго був на свободі. У вересні того ж 1939 року чоловік став свідком, жахливої, але типової на той час картини. Він побачив як працівники НКВС заганяли поляків до товарних вагонів, щоб відправити у заслання. Там були жінки, діти, старі люди, стояв плач, лемент, крик. Олекса без роздумів кинувся на допомогу. Це був сміливий вчинок, проте безнадійний. Гірника заарештували. Він отримав 8 років концтаборів та 5 років позбавлення прав. Юнака відправили на крайній схід СРСР, у Магадан.
Олекса повернуся до України лише в 1948 році. Він оселився в Калуші. І одружився з Кароліною Петраш. Почалось спокійне життя. В родині з’явилося два сини: Маркіян та Євген. Гірник працював на цегельному заводі.
Та за маскою законослухняного громадянина ховався все то й же борець за правду, справедливість і незалежність України. Він таємно від руки писав листівки проти русифікації.
19 січня 1978 року Олекса Гірник написав записку дружині. У ній він повідомляв, що їде до Львова. Проте сам придбав квиток до Києва. Спершу чоловік відвідав Києво-Печерську Лавру та Софійський собор. А потім рушив до Канева.
Вночі Олекса Гірник піднявся на Чернечу гору. Він розкидав на схилах майже тисячу листівок, написаних власноруч. А потім облився бензином, підпалив себе, і вдарив ножем в серце.
У листівках був такий текст:
“Протест проти російської окупації на Україні!
Протест проти русифікації українського народу!
Хай живе Самостійна Соборна Українська держава! (Радянська, та не російська).
Україна для українців!”
З приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?
“В своїй хаті своя й правда,
І сила і воля (з «Посланія» Т. Шевченка)
Своя хата – своя держава, так розумів Шевченко, так і ми розуміємо.
Історія повторяється. Чому Україна поневолена? Чому не самостійна?
На це питання відповідають ясно Шевченко разом з Костомаровим і Кулішем.
Шевченко в «Розритій могилі» дорікає Богданові Хмельницькому за Переяславську угоду за те, що заключив з Росією договір як рівний з рівним, а що сталось? Потім гетьман Мазепа хотів відірватись від Росії. Представляє це Шевченко в поезії «Іржавець», де наче підказує, що треба було одностайно стати. А потім Чорна рада, зруйнування Січі — самостійності й закабалення України.
По першій світовій війні Центральна Рада в Києві проголосила ще 22 січня 1918 р. незалежність України, але росіяни перші посягнули на її незалежність, на незахищену Україну. В обороні України загинули учні під Крутами (станція в ….. Конотопа) – звідси Крути – Крутянці.
На західній Україні проголошується самостійність України 1 листопада 1918 р., але поляки тут же стали завойовувати її.
Настала друга світова війна. Фашистська Німеччина й слухати не хотіла про якусь самостійність України. Закарпатську Україну, яка повстала 1938 р. як самостійна держава, таж Німеччина віддала арбітражем Мадярщині. А скільки народу пропало. Хто нас не бив, не «визволяв», а найбільше русски. І знов закабалила Росія всю Україну, а недолюдки помагали її катувати. Брат брата вбивав. Таку зрадницьку тактику застосовували русаки, щоб опанувати Україну.
Москофільський рух діяв ще за царської Росії, а тепер діє той же рух, а інша форма: комунізм і привабливе слово «братерство й бружба». Це йде війна без війни на планеті й то всіма засобами за плацдарми, щоб опанувати планету.
Дурний той політик, хто повірить руському. Вони поможуть, а потім заставлять, щоб їх слухати, любити й плескати їм. Чим швидше світ пізнає їхню брехню, то Україна швидше визволиться від їхнього ярма. Світ їх не знає. Знає той хто пройшов через їхні тюрми. Росія лицемірна. Інакше говорить, а інакше робить.
Дайте нам жити! Хай слово правди полетить ракетою!
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого бога,
За неї душу погублю!
Сон. Гори мої високії. Т. Шевченко
Ви росіяни говорите, що Шевченко ваш і пам’ятник йому ставите. Лицеміри ви, фарисеї. Ви, руські любите на братові шкуру, а не душу.
Якби встав Шевченко з гробу живий, то ви б його знову розпинали за «Розриту могилу», за «Іржавець», за «Кавказ», за «Сон», словом за слово правди.
І мені довелось запити наперед з польської чаші, а потім з московської отруту.
Прийшли нові імператори, тепер не царями себе звуть, а генералісимуси чи генеральні секретарі.
Погнали нарід на Сибір, у Караганду і по цілій Росії розбудовували за дурні гроші та за «гарбушку» нове царство. Україну зробили чисто російську, міста російські.
Виховуєте донощиків і фарисеїв, виховуєте, щоб свій свого бив без батога, щоб свій свого поганяв, а вам плескав. Людина в Радянському Союзі – це найдешевша істота. Що хочете, то з нею можете зробити. І так ви руками тюремщиків побудували Біломорський канал, Московський канал, північну залізницю і багато багато других будов.
На словах ви на благо людини, а фактично …. (?) як може. А що казати про Україну, про її долю, то Україна на лопатках. Перші російські революціонери демократи, з якими дружив Шевченко, боролися проти царизму за волю і незалежність усіх народів, але їх тепер називають лібералами. Теперішня Росія ніяк не уступається царській. Ще більше хоче опанувати цілу планету. Форма тільки змінилася.
А я піду за словами Шевченка з «Юродивого».
О роде суєтний, проклятий
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!”
Тіло знайшли вранці. Приїхали співробітники КДБ. Накрили тіло, зібрали листівки. Місцевим сказали, що то безхатченко розвів багаття та раптово згорів. Поїхали до родини у Калуш. Дружині повідомили, що її чоловік загинув в ДТП. Провели обшук.
Дружина дізналась правду завдяки Михайлу Іщенко, що працював лікарем швидкої допомоги в Каневі.
Сьогодні іменем відчайдушного сміливця названо благодійний фонд у Києві, вулиці в Калуші та Бородичанська школа №1. У 2007 році йому посмертно присвоїли звання Героя України.
Євген Гірник на честь батька заснував премію ім. Олекси Гірника. Її отримують ті, хто вносить значний вклад в розвиток України.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
