В Україні є цікаві місця. І набагато більше, ніж вам здається. Але ці замки, природні красоти, собори не так відомі, як зарубіжні. Не тому, що вони гірші, а через невдалий маркетинг. Часто навіть через повну його відсутність. Тож поговоримо про круті, але не заїжджені місця України.
Теребовля – невеличке містечко в Тернопільській області. Перша згадка про нього є у Іпатіївському літописі у 1097 році. І вже тоді, це була не якесь маленьке село, а ціла столиця Теребовлянського князівства. У кожному місті того часу, яке хотіло жити в мирі та злагоді, була своя фортеця. І в Теребовлі теж. До речі, назва населеного пункту означає «місце, випалене в лісі».
Перший замок був збудований у XI столітті. Тоді головував у місті князь Василько Теребовлянський. Фортеця, за звичаями того часу, була зведена з дерева. Мала частокол. Навколо була влаштована смуга перешкод з ровів, наповнених водою, земляних валів. На початку 13 століття, місто увійшло до складу Галицько-Волинського князівства, і Данило Галицький звелів облицювати стіни каменем. Твердиня була міцною, та не встояла перед навалою хана Батия у 1241 році. Та й саме місце майже сто років було під п’ятою Золотої Орди.
У 1341 році на на зміну татарам прийшли поляки. Галіцію, а разом з нею і Теребовлю, захопив польський король Казимир III. Фортеця була реінкарнована. Цього разу твердиня була зведена з каменю, на кутах будівлі побудували вежі. Всередині фортеці був створений колодязь, заради якого довелось довбати 50-ти метрову яму у скелі. Стіни були завтовшки 1-2 метри.
Теребовлянська фортеця стала східним форпостом Польщі, оскільки Поділля було під владою татар.
Друга версія замку простояла до кінця 15 століття. Військо молдаванина Стефана III Великого зруйнувало його. Але потім настали важкі часи. Татарські набіги стали буденністю для прикордонного містечка. Монголо-татари нападали на Теребовлю у 1453, 1467, 1503, 1508, 1515, 1575 роках. Важке було століття. Польська влада підтримувала місто як могла. Король регулярно звільняв його від сплати податків, потім було надано право проводити ярмарки щосуботи, і навіть брати плату за проїзд по мостам і дорогам.
Фортеця теж то руйнувалась, то відновлювалась. То був дуже довгий ремонт. Звісно, така твердиня стала ареною бойових дій між козаками та поляками. У 1594 році Теребовлянську фортецю захопив Северин Наливайко.
Проте вже у 1616 році Річ Посполита повернула собі владу в місті. А з 1605 до 1625 татаро-монголи 15 разів нападали. Ніби медом їм там було намазано.
До 1625 року фортеця була вщент зруйнована. Відновлювати вже не було що. Тож почали відбудовувати заново. У 1631 році це завдання взявся виконати міський староста Олександр Балабан. І за 9000 золотих твердиню відновили.
Він мав три вежі, що сполучались високими стінами. Стіни і башти забезпечені бійницями для ведення вогню з гармат і рушниць. В’їзд до фортеці розташовувався в східній стіні і мав вигляд арки. Важкодоступна брама була на висоті трьох метрів. В’їзд охоронявся східною вежею, частина бійниць якої спрямована сюди.
Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Теребовлянський замок раз у раз змінював володарів. Але все ж таки поляки закріпились там.
І в історії кожної пристойної фортеці повинна бути своя героїчна легенда. У Теребовлянської є така.
У 1675 році тривала чергова польсько-татарська війна. Орда здобула Кам`янець-Подільську фортецю і бойовим маршем прийшла до Теребовлі. А залога замку тоді складалась з 80 солдат, 200 міщан і кількох шляхтичів. На чолі теребовлянських «300 спартанців» стояв Ян Хшановський.
Отже, 10 000 військо Ібрагіма Шишмана взяло в облогу місто. Вони обстрілювали стіни, закладали міни, намагались зробити підкопи. До цього варто додати нестачу харчування та питної води. І от коли на військовій нараді вже було вирішено здати фортецю, слово взяла жінка.
Дружина коменданта Анна Дорота Хшановська схопилп два ножа, рішуче підійшла до чоловіка і поставила йому ультиматум. Якщо він здасть Теребовлю, то вона вб’є спершу його, а потім себе. Ян Хшановський вирішив не сперечатись з жінкою, собі дорожче. І оборона фортеці тривала.
Твердиня пережила ще 4 штурми, ж поки не надійшла звістка про допомогу від короля Яна Собеського і турки відступили.
За таку героїчну оборону Теребовлю звільнили від сплати податків на 10 років. А пані Хшановській встановили пам`ятник за палацом.
Проте слава про подвиги досить недовговічна. Річ Посполита захопила у 1699 році Кам`янець-Подільський і Теребовля перестала відігравати стратегічне значення. Замок, звісно, відбудували. Але там уже розміщувались не солдати, а міська та земська канцелярії.
Декілька століть пройшло без великих потрясінь. Після поділу Польщі місто увійшло до складу Австро-Угорщини, і у замку розмістили казарми.
У 1930-х роках комісар Теребовлі Сильвестр Комісевич та бургомістр Казимир Міссоні згадали про героїчне минуле і вирішили відреставрувати стару фортецю. Завали розібрали, сміття прибрали, щось відновили. У головній вежі відкрилась корчма. А на території фортеці школярі влаштували театр просто неба.
Однак після Другої Світової війни замок знов почав занепадати. Радянців аж ніяк не цікавив старовинний замок. Тим паче, що з нього вже нічого було красти та вивозити до Москви. Тож старі стіни просто повільно руйнувались.
Так тривало до 2008 року. Тоді Теребовлянська фортеця увійшла до складу Національного заповідника «Замки Тернополя». В даному випадку це пішло на користь. Твердиню відновили, знов був відкритий пам`ятник пані Хшановській, який зник у вирі XX століття.
І тепер історія цього місця продовжується. Вже не батальна, а освітня.
Автор: Марина Пєтушкова
Фото: Роман Пєтушков
для ІНФОЛАЙФ
