Виникає іноді бажання потрапити в європейське, невеличке, дуже атмосферне місто? Знаєте, таке де пішохідна вулиця вкрита бруківкою, де кожен будинок як витвір мистецтва. Де з вікна відкривається дивовижний краєвид. Там неодмінно повинен бути старовинний палац, і безліч затишних кав`ярень з місцевою кухнею. А тими вулицями хочеться гуляти без упину, блукати, навіть загубитися в їх хитросплетінні. Таке місто є в Україні. І це Мукачево.
Місто знаходиться в Південно-Західній частині Закарпатської області. Воно розташовано на берегах річки Латориці, а навколо нього природний гірський амфітеатр. Назва «Мукачево» скоріше всього походить від угорського слова munke (робота).
Трохи історії
Як і багато інших старовинних поселень, Мукачево виросло з укріплення. Його заснували галли приблизно у 3 столітті до нашої ери. Поруч на горах Галиш і Ловачка вони створили один із найбільших в Європі металообробний центр.
Під час Великого переселення народів у IV-VII століттях населення регіону змінилось, там осіли слов`яни. Згідно з даними археологічних розкопок, слов`янські поселення існували вже VI-IX сторіччі. Згодом декілька селищ об’єднались в одне містечко навколо твердині.
Перша письмова згадка про Мукачево є в угорському літописі “Gesta Hungarorum” і датується XII сторіччям. В 903 році в цю місцевість прийшли угорці і захопили багато фортець. Мукачево не став виключенням.
До XIII століття містечко декілька разів було спустошене монголо-татарськими навалами. Тоді замок в Мукачево був перебудований, розширений і укріплений. І вже в 1351 році воїни Мукачівського гарнізону дали гідну відсіч татарській орді з чолі з ханом Атламошем. До речі, самого хана стратили у фортеці.
Важливу роль в житті міста зіграв подільський князь Федір Корятович. Він отримав в дарунок місто і прилеглі землі у 1393 році. Князь турбувався про свої володіння. Він перебудував та укріпив Паланок. Існує легенда, що до Федора прийшов ангел і доручив заложити на цих землях Свято-Миколаївський монастир. Що Корятович і зробив. Монастирська бібліотека свого часу вважалась однією з найкращих в Європі, оскільки нараховувала до 6 тисяч книг.
Пам`ятник князю стоїть у дворі замку Паланок. Також він є героєм міських легенд. Кажуть, що одного разу князь вирішив викопати у дворі фортеці колодязь. Проте справу ускладнювало те, що Паланок знаходиться на вершині гори і щоб дістатись до підземного джерела потрібно було прорубати десятки метрів каміння. Тоді, свої послуги запропонував сам чорт. І попрохав плату – мішок з монетами. Корятович погодився. І коли прийшов час платити, приніс нечистому маленький мішечок з декількома монетками, мовляв розмір не був зазначений.
Після смерті Федора та його дружини, Мукачево перейшло у власність Угорщини, і у 1445 році місто отримало Магдебурзьке право. У 1514 році для міста настали важкі часи. Мешканці Мукачево приєднались до народного повстання, що очолив Дьєрдо Дожі. Повстання було придушене, закатовано 50 тисяч чоловік. Іншим – відрізали носи і вуха. Місто виплачувало контрибуції.
У 1629 році містом почала володіти династія Ракоці. Мукачево стало столицею трансільванського князівства. Їх влада тривала до 1711 року.
У 1648 році до закарпатського міста прибули посли Богдана Хмельницького. Вони уклали військовий союз з князями Дьєрдем та Ракоці проти Польщі. Однак польська шляхта жорсткого помстилась за це, місто було спалене та пограбоване.
Пізніше Мукачеве стало центром угорського національно-визвольного руху. Ілона Зріні протягом двох років утримувала Паланок від зазіхань австрійських військ.
Врешті решт армія Габсбургів захопила місто. Паланок перетворився в політичну в`язницю, де були ув`язені багато європейських революціонерів.
У 1848 році мешканці міста захопили Паланок і випустили усіх арештантів. Через 40 років там з`явилась залізниця, а разом з тим зв`язок з Будапештом, Львовом. Розвивалась торгівля та промисловість.
З 1920 року місто входило до складу Чехословаччини, а з 1938 – Угорщини. Після Другої світової війни Закарпаття, а разом з ним і Мукачеве стало частиною СРСР.
Нова історія міста почалась з настанням незалежності України. І вона продовжується й досі.
Місто з такою багатою та буремною історією буде дуже цікаво відвідати.
Замок «Паланок»
Велична фортеця, яка височіє над містом – це своєрідний символ Мукачево. Сам населений пункт знаходиться на рівнині по обидва береги річки Латориці. А «Паланок» розташований на горі вулканічного походження. Саме навколо твердині і виросло місто. У літописах немає точної дати заснування фортеці, проте достеменно відомо, що в XI столітті вона вже була.
Що означає назва «Паланок»? Цим словом називали дубовий частокіл, яким обносили рів навколо фортеці. За частоколом знаходились домівки ковалів, столярів, зброярів, та інших майстрів, що працювали у замку.
Загальна площа фортеці складає 14 тисяч квадратних метрів. Це і не дивно, в ті буремні часи «Паланок» служив прихистком для мешканців містечка під час нападу ворогів. Під стінами та баштами досі існують таємні підземні переходи, по яким проходили люди та домашня скотина.
Фортеця поділена на три частини: верхню, середню та нижню. Верхній палац найдавніший. На шість метрів нижче знаходиться середня тераса, що була побудована пізніше. На десять метрів нижче розміщений нижній палац, створений у XVIII сторіччі.
«Паланок» має драматичну історію. До речі, за весь час свого існування його ні разу не брали штурмом. А спроби були, і не одна. Найбільш тривалою була облога австрійським військом. Вона тривала три роки з 1685 до 1688 року. Замком на той час володіла угорська княгиня Ілона Зріні. Вона очолювала національно-визвольний рух Хорватії та Угорщини проти Австрійської імперії.
Облога тривала доти, поки у палаці були запаси їжі. Після їх закінчення Ілона Зріні підписала капітуляцію. Її закрили в монастирі, а сина відправили до Чехії.
Через 15 років після тієї облоги вже дорослий син Зріні Ференц II Ракоці очолив визвольний рух. Він зазнав поразки та повернувся до палацу, де пройшло його дитинство. Проте вже в якості в’язня. «Паланок» став політичною в’язницею.
У 2008 році над фортецею з’явився монумент орла, що тримає меч. Він символізує боротьбу угорців за свою незалежність.
Сьогодні «Паланок» є музеєм. Його не треба брати в облогу, за невелику вхідну плату всі охочі можуть потрапити всередину середньовічної фортеці. На території музею є не лише експозиції, але й працює сувенірна крамниця і кафе. А у погребі можна замовити дегустацію закарпатських вин та придбати найсмачніше.
Міська ратуша
Неможливо пройти повз міської ратуші в Мукачево. Вона світло-зеленого кольору, схожа на чарівний палац.
У 1898 році в місті був оголошений конкурс на кращий проект ратуші. Участь приймали 12 архітекторів. Перемогу одержав Янош Бобул Молодший. І вже за 4 роки 23 липня 1903 відбулось урочисте відкриття.
Будівля була споруджена в неоготичному стилі, в ній легко впізнати риси середньовічних фортець. Ратушна вежа прикрашена шпилястими баштами по кутах. А під ними знаходяться барельєфи з історичним гербом Мукачева. Вікна першого поверху мають форму арок, а галереї мають хрестове склепіння. На вежі розміщений годинник. Він б`є як кожні 15 хвилин, так і щогодини. До речі, головний механізм годинника знаходиться в скляному ящику в овальній кімнаті наверху вежі.
Кому б не належала влада в місті, призначення будівлі не змінювалось.
Туристи можуть відвідати як внутрішній двір ратуші, так і саму будівлю.
Білий палац князів Ракоці
Резиденція князів Ракоці знаходиться в невеличкому затишному дворику, схований за більш сучасними будинками. Зараз там знаходиться художня школа. Проте всі охочі можуть зайти всередину і оцінити старовинні інтер`єри.
Палац Ракоці не завжди був таким потаємним і схованим у дворах. Наприкінці 17 сторіччя це була одна із найкрасивіших будівель в місті. Тоді вона була одноповерхова, білосніжна, з великою терасою. Коли у 1711 році Ференц Ракоці II зазнав поразки, його резиденція стала власністю правителя Австрії. Пізніше, як і багато інших маєтків регіону, Білим палацом стала володіти родина графів Шенборнів.
Другий поверх в маєтку з`явився в кінці 18 сторіччя. Тоді його перебудували за проектом німецького архітектора Іоганна Неймана.
В 20 сторіччі будинок був краєзнавчим музеєм, штабом військового воз`єднання радянської армії, середньою школою міста і нарешті художньою школою.
Костел святого Мартіна
Це кафедральний костел і одна з головних пам`яток міста. У дворі собору схована, певно, найстаріша церква Закарпаття – капличка Святого Йосифа, що була побудована у 14 сторіччі. До речі, всередині збереглись автентичні розписи.
Собор був названий на честь покровителя міста – святого Мартіна. Ініціатором будівництва в 1896 році став граф Шенборн. В костьолі знаходиться старовинний орган «Opus», що був встановлений ще у 1913 році Отто Рігером.
Набережна річки Латориця
«Латориця» означає «швидка», «нестримна». І ця річка дійсно така. Вона бере свій початок на схилах Верховинського хребта. Зазвичай вона розмірено несе свої води, однак, під час танення снігів показує свій справжній характер. У 1998 році вона затопила 70% міста, загинуло 17 людей, зруйновано 2695 будинків. На пам`ять про ті трагічні подіі на березі річки поставили пам`ятник.
Тим не менш, більшу частину року парки, що тягнуться вздовж річки, дуже затишні та приємні. Невеличкий парк Відродження переходить в парк імені Андрія Кузьменка (Скрябіна). А за футбольним стадіоном «Авангард» знаходиться великий парк Перемоги з атракціонами та розвагами для всієї сім`ї.
І це ще не все. В Мукачево напрочуд затишно. Можно просто гуляти старовинним вуличками, заходити в кафе, скуштувати страви угорської кухні, попити кави з видом на гори, купити паприки на критому ринку, скуштувати медову настоянку. Це місто створене для того, щоб забути про буденну метушню і знову навчитись насолоджуватись життям.
Автор: Марина Пєтушкова
Фото: Роман Пєтушков
Для ІНФОЛАЙФ
