Що ви знаєте про Луцьк? Це адміністративний центр Волинської області, і одне із найдавніших поселень Західної України. Місто не таке розрекламоване, як Львів чи Івано-Франківськ, однак там точно не доведеться нудьгувати.
Походження назви
Існує декілька варіантів виникнення назви «Луцьк». Найбільш поширеною є географічна версія. Річ у тім, що раніше межі поселення визначались вигином річки Стир, тобто «луком». Від слова «лук» виникла перша назва міста «Лучеськ», що пізніше перетворилась на «Луцьк». Згідно з іншою версією, назву «Лучеськ» поселення отримало на честь свого засновника – вождя племені дулібів Луки. Проте міська легенда каже, що місто назване на честь пастуха Луцька. Мовляв, він ще у прадавні часи знайшов в річці Стир діжку. А там був дозвіл на заснування поселення, який загубили перемляни. Юнак віддав знахідку власникам, а ті назвали місто на честь хлопця.
Коротка історія Луцька
Як це бувало зазвичай, місто виникло навколо фортеці. Луцька твердиня була побудована приблизно у 1000 році. А перша задокументована згадка про поселення датована 1085 роком. Фортеця була могутньою та міцною. Вона витримала не одну облогу.
У 1340 році Луцьк став столицею Галицько-Волинського князівства. Потім протягом 2 століть місто було у складі Великого Королівства Литовського. Луцьк був багатонаціональним: там мешкали українці, литовці, поляки, вірмени, караїми, татари та євреї. Кожна народність мала свої квартали, систему оподаткування, власні архітектурні та релігійні споруди.
Після того, як князь Вітовт обрав Луцьк своєю другою резиденцією після Вільно, місто стало фактично столицею Литовської держави.
У 1429 році у місті відбувся з’їзд могутніх європейських монархів. Вони зустрілись для формування стратегії захисту Європи від татарської навали. Наприкінці XV століття саме Луцьк став прихистком української політичної верхівки від татарської загрози. З 1507 року міським старостою був відомий дипломат князь Костянтин Острозький. За його правління Луцьк став культурним центром регіону, було сформоване Волинське право і Волинський статут. Місто називали «Римом Волині».
З 1569 року Луцьк став частиною Речі Посполитої. Поступово польська мова і культура витісняють українську та литовську. У 1648 році було повстання проти польського гніту. У XVII-XVIII столітті «Волинський Рим» переживає скрутні часи. З однієї сторони його спустошували пожежі, повені та епідемії, а з іншої – поляки, що не надто турбувались культурним розвитком міста. У 1706 році Луцьк пограбували шведські загарбники.
З 1795 року місто увійшло до складу Російської імперії. З населеного пункту адміністративного значення Луцьк перетворився на провінційне повітове містечко. Навіть залізниця з’явилася там лише у 1890 році.
Влітку 1916 року саме в околицях Луцька відбувся Брусилівський прорив, що увійшов до підручників історії. А після Лютневої революції у 1917 році в Луцьку вперше було піднято жовто-блакитний прапор. Однак місто не довго було українським. Загони отамана Симона Петлюри покинули його у 1919 році. І тоді місто знову стало польським.
Фото – Хроніки Любарта
То був гарний період в історії Луцька. Місто почало відбудовуватись, з’явилося багато нових будинків, виросли цілі житлові квартали. Були відкриті нові лікарні, велотрек, мости та кінотеатри. Працювала Луцька повітова «Просвіта». Територія міста зросла за рахунок навколишніх сіл.
У 1939 році влада знов змінилася, керувати містом стали представники СРСР. Під час Другої світової війни стався жахливий геноцид місцевого населення. 23 червня 1941 року вояки НКВС на подвір’ї Луцької в’язниці без суду і слідства стратили 2 тисячі в’язнів. А вже 25 червня місто захопили німецькі війська. Тоді в Луцьку найбільше постраждало єврейське населення. Було створено декілька гетто, а всі їх будинки та синагоги розграбовано і знищено.
фото – Хроніки Любарта
Після війни місто поступово відбудовувалося. Але та неповторна архітектура минулих століть була повністю знищена.
У складі незалежної України місто стало адміністративним центром Волинської області. Воно відіграє важливу роль в політичному, економічному, культурному житті країни.
Що ж просто необхідно подивитись під час відвідин Луцька?
Замок Любарта
Луцький замок був побудований у 1340 році як резиденція князя Любарта. Це споруда в готичному стилі, яка і досі чудово збереглась. Периметр фортеці має форму неправильного трикутника з трьома вежами: В’їзною, Владичею та Стрийською. Всередині палацу є залишки кафедрального собору Івана Богослова, який бачив багато богослужінь, починаючи з XV століття. З його амвону виголошував проповіді навіть Петро Могила. На території резиденції знайшли поховання титулованих осіб. Під замком розташовані лабіринти підземних тунелів. Вони простягаються на багато кілометрів та ведуть в різні частини міста.
Існує легенда, що десь у стінах твердині заховані казкові скарби. Однак винести їх за стіни оборонної стіни не можна. Оскільки Любарт особисто наклав на гроші прокляття і тепер використати їх можна лише на потреби міста.
Сьогодні колись неприступна фортеця відкрита для всіх бажаючих. Тим більше, що на її території працюють вельми цікаві музеї. Окрім палацу Любарта та видовищного оглядового майданчика, можна завітати до підземних тунелів, музею дзвонів, музею книги та художньої виставки.
До речі, у 2011 році Замок Любарта був включений у «7 чудес України». Це місце дійсно варто один раз побачити, ніж багато разів про нього читати.
Будинок архітектора Голованя
Це відносна новобудова міста, будівництво почалось у 1980 році. Однак цей дім Вас здивує. «Луцький будинок з химерами» на березі річки Стир виглядає фантастично. Проект будівлі розробив архітектор Ростислав Метельницький, а безпосередньо його втілив в життя Микола Головань. Двір, стіни, дах – все прикрашено скульптурами, які виконані у різних стилях. Всього будівля оздоблена понад 500 фігурами.
Аптека-музей
Одна із найстаріших фармацій Луцька пропонує не лише придбати лікарські засоби, але й здійснити невелику подорож у минуле. Аптека знаходиться з адресою вул. Драгоманова ,11 на площі Ринок.
Аптеку відкрили у 1845 році брати Адам і Петро Злоцкі. У підвалах створювались та зберігались медикаменти. А зверху були кімнати братів, кабінет та торговельна зала. Всі препарати створювалися безпосередньо у фармації з натуральних компонентів. Рослини для ліків збирали працівники аптеки. На початку ХХ століття у дворі з’явилася 110-метрова свердловина з мінеральною водою.
У лікарні продавали 55 видів мазі, 30 настоянок, 20 видів сиропів та мінеральну воду зі смаком лимону та поліської журавлини. В свій час там купувала ліки Леся Українка.
Експозиція музею розміщена у двох приміщеннях – торговельній залі та кабінеті директора. Там збережений старовинний інтер’єр, є аптекарський посуд, інвентар, давні книги та посібники. Представлений гербарій з рослин, які були сировиною для ліків.
В аптеці можна придбати дерматологічні засоби та безкоштовно оглянути експозицію.
Релігійні споруди Луцька
Так як місто було багатонаціональним, зберіглися декілька старовинних культових споруд, що належали різним конфесіям:
Собор Святих Апостолів Петра і Павла. Це діючий римо-католицький собор, що був побудований у 1616-1639 роках. Спершу був церквою при єзуїтському ордені, потім став кафедральним собором. У 1948 році святиня використовувалась як склад, а у 1970 там відкрили музей атеїзму. Лише у 1991 році собор знову повернув своє сакральне значення.
Велика синагога. Побудована в 1620-х роках. Вона мала не лише релігійне значення, але й використовувалась як освітній та суспільний центр. Крім того, синагога мала й оборонне значення. Її знищили у 1942 році та відновили у 1970-х. Зараз там знаходиться спортивний клуб.
Лютеранська кірха. Була побудована у 1906 році як головна святиня Луцьких лютеран. Після Другої світової війни вона прийшла в занепад та використовувалася як приміщення архіву. В часи незалежності кірху віддали баптистам, які її відреставрували.
Домініканський монастир. Це пам’ятник архітектури національного значення – монастир першого в Луцьку католицького ордену. Він був побудований в кінці XIV століття. Довгий час був єдиним монастирем в місті і одним із найбільш багатих у Великому Литовському Князівстві. На території монастиря працювала школа університетського рівня, була велика бібліотека. Монастир було зачинено у 1850 році, коли Луцьк увійшов до складу Російської імперії. Сьогодні там знаходиться Волинська духовна семінарія.
Покровська церква. Це найстаріший діючий православний храм в місті. Церква була заснована ще князем Вітовтом. Точної дати будівництва немає, однак у 1583 році церква вважалася старою та потребувала реконструкції. У 1625 році храм розібрали та побудували на його місці святиню з каменю. Покровська церква не завжди була православною, деякий час вона належала греко-католицькій конфесії. До 1962 року у Покровській церкві знаходилася одна з найдавніших ікон у регіоні «Волинська Богоматір» (сьогодні ікона перебуває у Національному художньому музеї України).
Монастир бригідок. Це монастир першого луцького жіночого католицького ордену. Був заснований у 1642 році. Орден бригідок прибув до Луцька на запрошення дружини волинського хорунжого Ізабелли Семашко. Монахині розмістились у палаці Альбрехта Радзивіла. Палац з часом дещо перебудували під монастир. Там діяла міська школа для дітей дворян та багатих міщан. У XVIII столітті будівля монастиря двічі постраждала від пожеж та в результаті буда дещо перебудована.
У 1845 році знов спалахнув вогонь. Однак монахині заборонили місцевим мешканцям заходити на територію монастиря. У результаті пожежа стала настільки сильною, що перекинулася на інші будівлі. Для покриття загальних збитків місту у бригідок конфіскували приміщення монастиря. Тоді орден залишив місто. У 1890 році в будівлі відкрили поліцейську дільницю та в’язницю. У колишніх келіях була Луцька в’язниця, а у костелі – капличка. Сьогодні будівля потребує реконструкції.
Отже, Луцьк – це місто, яке пережило багато потрясінь. Але воно береже свою історію, і дуже цікаво пізнавати таємниці та загадки «Волинського Риму».
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
