В центрі Івано-Франківська, на вулиці Незалежності,3 стоїть великий, ошатний павільйон. А на ньому напис “Pasage Gartenberg” та цифри «1904». Що ж це за будівля, і якою була її більш ніж столітня історія?
На початку XX століття, коли Івано-Франківськ ще називався Станіславів, в місті мешкали два брати Ігнатій та Давид Гартенберги. Їх добре знали, завдяки дійсно видатному підприємницькому таланту. Брати займались торгівлею, та володіли нерухомістю. Причому, не просто одним, чи двома прибутковими будинками, а цілими кварталами в центральних районах міста.
У 1903 році в Станіславі стало відомо, про будівництво великого критого пасажу, під стать львівському пасажу Гаусмана. Амбітний проект замовили віденській компанії «Фельнер і Гельмер». Саме ця фірма проектувала театри у Відні, Одесі та Чернівцях. Будівництво пасажу братів-олігархів доручили Генріху Густаву Кошиць. І це був останній його проект. На жаль, архітектор не дожив до кінця будівництво, закінчував його львівський архітектор Антоній Флейшель.
Роботи почались у 1904 році. За процесом пильно слідкували місцеві газети, висвітлюючи всі етапи будівництва. І вже через півроку відбулось урочисте відкриття Пасажу Гартенберга.
Що ж з`явилось у центрі Станіслава? Це був сучасний торговий центр, що мав 5 входів з різних вулиць. Пасаж мав окремий водогін, декілька пожежних гідрантів, систему вентиляції, газове освітлення та фонтан в центрі. Стіни торгових залів прикрашали картини, скульптури.
На другому поверсі знаходилась кав`ярня «Едісон». Це було дійсно елітне місце. У закладі була розкішна люстра, галерея для оркестру, одна буфетна зала, окрема зала для гри в карти, невелика бібліотека, і, революційно для того часу, жіноча вбиральня.
Будівництво такого розкішного торгівельного центру обійшлось братам Гартенбергам у 400 000 крон. Це була значна сума. У місті ходили чутки, що один з братів зажадав викласти підлогу пасажу срібними кронами. І з таким проханням він звернувся до бургомістра.
Це був безпрецедентний випадок, але міський очільник дозволити такого не міг. Чому? Тому що на одній стороні крон знаходилось зображення цісаря, а на іншій – герб країни. Дозволити простим містянам ходити ногами по кронам було неприйнятно. Але законного приводу заборонити Гартенбергу таку примху, не було. Бургомістр знайшов вихід. Він дозволив використати в якості покриття для підлоги срібні крони, але поставив одну умову: щоб не плюндрувати державні символи, монети повинні стояти ребром. А така забавка була занадто дорогою навіть для казково багатих Гартенбергів.
Пасаж став популярним серед містян. Та навіть пожежа 1907 року не завадила будівлі. Навпаки, були перебудовані навколишні будинки, та пасаж став ще ефектнішим.
Однак зоряний час пасажу Гартенбергів закінчився в роки Першої світової війни. Постраждав не лише вишуканих торговий комплекс, а й багато будинків навколо. Російські солдати, коли відходили з міста влаштували там справжній погром. Від колишньої величі лишилось згарище.
Гартенберги продали ділянку міській владі. У 1926-1927 році коштами міста було реставровано будівлю. У бокових стінах з`явились великі панорамні вікна. В пасажі, як і в довоєнний час, були магазини та заклади харчування.
Після Другої світової війни, Івано-Франківськ став радянським. В колишньому пасажі спершу була продуктова база, потім – критий ринок. У 1959 році там відкрився Центральний Універмаг. ЦУМ через 15 років переїхав в нове приміщення, а в пасажі відкрився «Дитячий світ». І родзинкою магазину була дитяча залізниця у вітрині: велетенська, з деревами, тваринами, людьми, станціями, тунелями, річкою та містком. Два потяги рухались по колу і приваблювали франківських малюків. Ще одна вітрина демонструвала подорож на місяць, там були великі манекени, місяцехід.
У 1990 році пасаж перевели на баланс обласного управління архітектури та містобудування. В будівлі пройшло три міжнародні виставки «Імпреза» та державну «Пасаж-1». Згодом замість митців, споруду зайняли торговці. Торгово-промислова палата здавала приміщення крамницям та проводила там ярмарки.
Сьогодні власником будівлі стало ТОВ «Мальва». У 2010 році була проведена масштабна реконструкція. Фасад будівлі прикрасили написом «Pasage Gartenberg», скопіювавши німецький напис зі старої поштівки 1906 року, тим самим повторивши помилку 100-літньої давнини, яка вкралася в напис на поштівці. Бо у слові «pasage» бракує ще однієї літери «s».
Сьогодні пасаж знов працює. Там є ресторан, бар, піцерія, кінозал, кав`ярня, нічний клуб.
Звісно, це не той вишуканий заклад, як сто років назад, тим не менш історична будівля вистояла і продовжує працювати не дивлячись ні на що.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
