В Печерському районі Києва на Липській вулиці стоїть невеликий, проте напрочуд затишний, ефектний будинок. Давайте перенесемось на декілька століть назад і дізнаємось, що ж такого особливого в цьому маєтку?
На початку XIX сторіччя нащадок старовинного дворянського роду Дем’ян Оболонський володів великою садибою. Його володіння знаходились між сучасними вулицями Грушевського, Шовковичною та Липською і займали цілий квартал. Згідно з традиціями того часу, на території маєтку був великий сад. На ділянці крім господарського будинку, знаходились житлові та господарські флігелі. Там був одноповерховий будинок на 9 кімнат. До речі, там у 1816 році зупинявся імператор Олександр I з братом, майбутнім імператором Миколою I. Родина Оболонських була заможною, проте і Дем’ян, і його дружина були відомі своїм марнотратством. Вони замовляли одяг з Парижа, мали власний оркестр, регулярно влаштовували гучні прийоми. Тож згодом розорились.
Після смерті чоловіка, вдова у 1933 році продала садибу військовому Григорію Білоградському.
Коли генерал-лейтенант помер, ласий шматок землі у центрі Києва отримала Наталія Каневська. Наступним володарем садиби був відставний генерал-майор Івенсон. Той працював київським старшим поліцмейстером. І вирішив збудувати будинок для своєї родини. Проект розробив архітектор Володимир Ніколаєв.
Одноповерховий маєток був досить стриманим. Центральний вхід був розміщений по центру фасаду, по обидві сторони від нього – вузькі вікна. Здавалось, що це не житло заможної родини, а будинок держустанови. Тим не менш, він був досить комфортним. Там було 12 кімнат, водопровід, газ. На території розбили великий сад, влаштували стайні, приміщення для карет.
Івенсен помер у 1877 році. Вдова старого генерала розбила свої володіння на декілька частин та продала їх. Будинок придбав купець першої гільдії Маркус Закс. Пізніше він купив ще 200 квадратних саженів у свого сусіда Ніколаєва.
Хто такий Маркус Закс?
Чоловік народився у невеликому містечку Каліш. У 1870-х роках він переїхав до Києва. І вже через кілька років разом з братом заснував торгову фірму «Рафаїл Закс сини». Справи йшли добре, і у 1890-х роках Маркус почав робити інвестиції у цукровий бізнес. Він придбав цукровий завод і ще декілька взяв в оренду. Закс впроваджував на своїх підприємствах найновіші технології, і навіть видав брошуру з назвою «Доля цукрових заводів з малим та середнім виробництвом».
Отже, великий цукрозаводчик придбав будинок на Липках. І вже у 1896 році новий володар вирішив провести грандіозну реконструкцію свого помешкання. Роботи він довірив архітектору Андрію-Фердинанду Крауссу.
Будинок отримав другий поверх, та більш пишний фасад. Між вікнами з’явились пілястри, над ними – мандрики з гірляндами та жіночі маскарони на фасаді.
Другий поверх використовувався в ділових цілях, там знаходились контори 4 цукрових заводів родини. На поверсі було 7 кімнат, і був обладнаний окремий вхід.
Маркус Закс, в деякому роді, щасливчик. Він помер 8 вересня 1915 року до більшовицької окупації Києва. Він не бачив як, його місто руйнують, не зазнав гонінь та переслідувань. Могила підприємця знаходиться на Новоєврейському кладовищі у Києві.
Вдова Ернестина з синами Іллею і Карлом продовжувала мешкати в будинку до 1918 року.
А потім маєток був націоналізований. Подальша доля родини Закс невідома. Спершу в будинку на Липській знаходився Київський окружний відділ Державного політичного управління. У 1922 році розкішний маєток став помешканням командувача Київського військового округу Якіра, а потім – Ватутіна.
Під час Другої світової війни та окупації Києва в будинку розмістився штаб угорської армії. Після війни майже всі будинки на Липській перейшли у власність Ради Міністрів УРСР.
В незалежній Україні у маєтку Закса зупиняються перші особи закордонних делегацій. Зокрема восени 2008 року на подвір’ї у розкішному шатрі мешкав Муаммар Каддафі.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
