5 лютого завершився 1-ий літературний конкурс інтернет-порталу ІНФОЛАЙФ. Як обіцяли, ми починаємо публікувати оповідання наших учасників. Хочемо звернути вашу увагу на учасника нашого конкурсу – Віту Зайченко. Її оповідання “Хитрий король” отримало диплом 3 ступеня.
Хитрий король
Одного разу, давно-давно жив був собі король. Як у справжнього короля в нього було королівство, багато підданих і красивий замок. Життя короля складалось не так щасливо, як хотілось би. Адже дружина правителя померла народжуючи другу дитину – сина, якого назвали Ерік. Та попри втрату коханої дружини, король не міг натішитись своїм дитям. У нього був і старший син, на ім’я Колін, йому от-от мало виповнитись 18 років, а там дивись і король обіцяв передати трон своєму спадкоємцю. Саме цього моменту король і боявся, дня, коли трон відійде старшому сину. Колін мав чимало чеснот, щоб стати гідним королем, гідним наступником. Він був добрим, помірним, сміливим і завзятим, а ще відважним настільки, що міг зважитись на будь-який ризик. Та серце короля було цілком і повністю віддане молодшому сину, так вже сталось, що любив він Еріка більше. Довго ламав король голову, як учинити, як бути, як не розділити королівство, але при цьому змінити спадкоємця. Спливав час і король не знаходив способу, як уникнути ворожнечі між братами. Аж ось з’явилась чудова нагода все виправити. В сусідньому королівстві народилась принцеса. Її батьки довго не мали дітей. Вони зраділи народженню довгоочікуваної донечки. Назвали принцесу Мері і з нагоди її хрестин влаштували пишне свято, на яке як прийнято у королівствах запросили правителів сусідніх королівств. Поява принцеси наштовхнула короля на план, як змінити спадкоємця. Для того, щоб втілити свій задум у життя, король попросив допомоги у хрещеної-феї. Чимало часу витратив король на умовляння феї, але врешті-решт та погодилась і зробила як просив чоловік. А просив він зробити чарівний браслет, не один, а відразу два. Перший мав стати коштовним подарунком для принцеси на хрестини, а другий призначався старшому сину Коліну. Нічого не підозрюючи одягнув юнак подарунок принесений батьком. Той щедро осипав сина компліментами і натякав, що наступнику трону годиться мати розкішну відзнаку від батька. Тож вирішив Колін ревно берегти подарунок батька.
Королівська родина з’явилась на хрестинах. Урочистості проходили пишно та весело як годиться у такий день. Маленькій принцесі надарували багато усього та особливо батькам дівчинки сподобався неймовірний браслет, зроблений із золота. То був не просто браслет, а справжнісінький витвір мистецтва. Тонкі смужки у вигляді кісок, так переплітались, що нагадували в’юнке колосся, гарне і тендітне. Не дивно, що принцесі одягли браслет в той же день.
– Головне, аби принцеса носила подарунок, – запевнив король.
Так і сталось батьки жодного разу не знімали браслет з руки дівчинки. Вони б радо і хотіли це зробити та прикраса була зачаклована. Не відразу відкрили король з королевою, що з прикрасою щось не так. Їм не спало на думку, що браслет з чарами. На всі запитання до короля, хитрий правитель відповідав ухильно, не бажаючи розповідати, де ж взялась прикраса. Виявляється, її неможливо було зняти з руки дівчинки, щоб не робили батьки.
Потому минав час і дівчинка росла. Ерік також тішив батька своїми змінами, він витягнувся буквально за рік, обіцяючи скоро наздогнати власного брата. Проте Колін навіть і не здогадувався, що перестав рости. Він не змінювався. Парубок дивився на себе у дзеркало і майже нічого не відмічав. Важко було помітити різницю, коли минув рік. То що означає один рік у житті юнака, та так минув ще один рік, і ще один рік. Король видавався заклопотаним і на всі перестороги сина відповідав прискіпливо, слугам він наказав, не хвилювати Коліна, і нікому не обговорювати його незмінний вигляд. Колін міг би вдовольнитись, тим як виглядає, ніхто нічого не говорив йому, і він забув про власні турботи. Та ось минуло 5 років, і юнак з відчаєм подивився на себе у дзеркало. Він має бачити молодого чоловіка, змужнілого з густою бородою та широкими плечима. Насправді перед ним все той же юнак. Засмучено Колін подивився на брата, якщо надалі так триватиме, то Ерік наздожене його не лише у зрості. Скоро брати порівняються у віці, і ось це буде справжня біда. Вирішив Колін почекати ще зо рік або два подивитись, що ж станеться далі. Чомусь король не згадував більше про коронацію, а Колін й не питав. Він засмучено споглядав на брата, бо той ріс і змінювався. Ось і сталось те, чого так боявся Колін, брату вже справляли 18-річчя.
– Це ж вік у якому я застряг! – подумав про себе юнак.
Нарешті не витримав хлопець і підійшов до батька. Не відразу йому прийшла в голову ця ідея та не було виходу. Юнак вирішив відправитись на пошук відповідей, вирішив спробувати з’ясувати причину своєї затягнутої у часі юності. З сумом випровадив батько сина, але не заперечив, навпаки дав благословення у дорогу. Король поблажливо заспокоював себе, що чинить правильно.
Батьки Мері не знали жодного клопоту з дочкою. Вона росла справжньою вродливицею та ще й слухняною. Єдине, що їх турбувало так це дивний браслет. Та від нього не було шкоди, а тому про прикрасу забули. До того ж принцеса Мері обожнювала свій подарунок і в жодному разі не хотіла знімати його з руки.
Так спливали роки і принц Ерік дорослішав. Він став старше, ніж Колін, і достатньо змужнів, аби претендувати на трон. Всі обожнювали принца Еріка. Селяни радо вітали його, коли він катався на своєму улюбленому коні, торговці наперебій зазивали роздивитись власний крам, а жителі міста завжди полишали свої справи тільки зачувши ім’я принца. Його не просто обожнювали, а й вшановували. Здається, вже ніхто і не згадував, куди ж подівся принц Колін. На нещастя короля син повернувся додому. Колін ні трішечки не змінився, і залишався все таким же юним і гарним. Роки не залишили на його обличчі ні найменшого сліду. Син звернувся до батька і попрохав надати йому трон, та король невтішно відмовив.
– Колін, всі у королівстві люблять твого брата, всі бачать його на троні. Ти ж надто молодий, ніхто не сприйматиме тебе серйозно. – Так Колін був змушений спостерігати як законний спадок йде від нього і переходить до брата. У день власного 25-річчя, Еріка коронували. То була пишна подія, і один із найяскравіших днів у королівстві. Колін же залишився вдома, не маючи бажання більше подорожувати. Йому пропонували усілякі настої, артефакти, амулети. Усюди до юнака чіплялись одні лише шахраї, і хтось злісно гиготав у слід почувши історію Коліна.
– Мабуть тебе зачаклували, – але Колін цього не знав і сприйняв слова за злісний жарт. Єдиною розрадою для нього стала дружба. На коронації брата познайомився Ерік з принцесою Мері. Він й досі був старший за неї, але дивлячись на брата, юнак усвідомлював, що скоро і це зміниться. Певно всі навколо будуть дорослішати, лише він один приречений навічно застрягнути у одному й тому ж віці. Між принцесою і принцом зав’язались теплі стосунки. Молодь любила писати листи одне одному, навідуватись в гості. Спочатку Колін намагався не згадувати про свою прикру долю, подумаєш він не старіє. Може з часом це зміниться? Та от прикрість закохався принц у Мері, і певно, що й сама дівчина пройнялась до юнака почуттями. Не знаходив собі місця Колін, знаючи жахливу правду. Одного дня його кохана Мері стане старше, а через декілька років вона взагалі не погляне на нього, подивиться на когось іншого, статного і зрілого. Поскаржився юнак на лиху долю та власні нещастя батькові, але той старався втішити сина, не вбачаючи великої біди. Мовляв, кохання усе переборе, може Колін знову віднайде власний вік. Юнак не отримав бажаної поради, окрім як нечіткі слова про час і вік. Ці слова здавались Коліну не розумними, саме же король знав правду, у день народження принцеси, в день її повноліття спадуть чари. Браслети нарешті перестануть діяти, в день, коли принц і принцеса порівняються у віці. Адже так задумав король, аби старший син залишався у одному й тому ж віці доти, доки не виросте принцеса Мері. Тоді старший син зможе одружитись і посяде трон, дарма, що у сусідньому королівстві.
Від розпачу не знав куди себе подіти юнак. Мері от-от виповниться 18, а надалі вона ставатиме старше. Треба знову спробувати, ризикнути усім і відправитись на пошуки відповідей. Хтозна і удача цього разу буде на стороні юнака. Та перед тим, як зірватись з місця, вирішив Колін попрощатись і навідати кохану, поздоровити її з повноліттям. Завітав на свято і король, який радо потирав долоні. Нарешті мало статись – чари розвіються. Зустрілись принц та принцеса, і не встигли вони підійти один до одного як браслети злетіли з їх зап’ясть. Одночасно коштовні прикраси впали на підлогу. Відразу ж похопились король і королева, згадавши про таємничий браслет. Всі підозри пали на Коліна. Правитель почав погрожувати принцу, бажаючи знати правду. Так король нарешті втрутився, заступаючись за сина. Він мав зізнатись усьому і розказати як було насправді.
Хотів би сердитись на батька Колін, та пробачив йому. З часом Мері і Колін побрались, вони стали щасливими правителями королівства. Час дозволив Коліну забути про усі прикрощі, які довелось пережити, щоб вирости. Час потрохи розставив все на свої місця. А король не довго журився, не довго соромився власного вчинку. Подумаєш схитрував, проте якби не він Мері і Колін не одружились. Вони б ніколи і не подивились би в бік один одного. Щоправда, то правда, але з хитрощами краще не гратись, хтозна як вона могло вийти. Не все б склалось як слід, і розминулись кохані. Тож даремно король хизується, не завжди хитрощі закінчуються щасливим кінцем.
***
