9.9 C
Kyiv
П’ятниця, 29 Березня, 2024

Літературний конкурс ІНФОЛАЙФа. Тетяна Марценюк – Данько Холмс у пошуках ялинкових прикрас

5 лютого завершився 1-ий літературний конкурс інтернет-порталу ІНФОЛАЙФ. Як обіцяли, ми починаємо публікувати оповідання наших учасників. Хочемо звернути вашу увагу на учасника нашого конкурсу – Тетяну Марценюк. Її оповідання “Данько Холмс у пошуках ялинкових прикрас” отримало диплом 1 ступеня.

Данько Холмс у пошуках ялинкових прикрас

Ранок почався звично: мама тихенько забрела в кімнату й почала демонстративно відчиняти завіси на вікнах, весело наспівуючи: «Чуєш, дзвоники співають – тілі-тілі-тілі-бом, скоро будемо вітати всіх з Різдвом». Данько, як завжди, хвилин ще десять намагався боротися зі сном. Міцні кутики теплої ковдри ніяк не відпускали зі своїх обійм. Та нарешті мамині хитрощі незачинених дверей до кухні встановили контакт з його шлунком і юнак повільною, але дуже впевненою ходою, покрокував на запах теплого молока і солоденьких пластівців.

Проходячи повз вітальню, де на час святкових днів вони поселили розкішну ялинку, Данько сповільнив ходу і прискіпливим уважним поглядом подивився на зелену красуню: «Так-так-так, щось тут не так. Let me think (це була нова фраза, яку він нещодавно почув на уроці англійської і йому здавалося, що вживання такого виразу суттєво додає авторитетності)». Тому він підійшов ближче, щоб було видно кожну гілочку та іграшку і легенько торкнувся вказівним пальцем бороди (так, детективні навички цього дев’ятирічного малого були неабиякі ): «Що ж, треба спочатку згадати той день, коли ми з цим рудим хвостолапим створінням прикрашали ялинку, я ще тоді його запитав «Ну, скажи, гарно я впорався?», на що він подарував мені свій лінивий погляд і трохи байдуже «му-у-у-р». Цікаво, чи вміють коти грати у сніжки, або ліпити якогось свого котовика з маленькою курячою кісточкою замість носа і мисливською ковбаскою замість хвоста. А що, апетитний би вийшов котовик-сніговик… Ну добре, ближче до справи, а то пластівці стигнуть».

І Данько почав уважно розглядати скляного ведмедика, синювату кульку, на якій була зображена засніжена хатина, блискотливу шишку та ромбик. Потім він перевів погляд на верхівку ялинки. Її прикрашала величезна золота зірка, яку тато останньою почепив на дерево. І тут на Данька накинулася лавина докору та суму. Чому він сам не почепив цю іграшку, адже така місія надто відповідальна для тата. Його передріздвяна справа полягає у тому, щоб навести лад у гаражі та надворі. Нічого, наступного року Данько нікого не пустить до свого творчого процесу.

У сім’ї існувала одна традиція. Мабуть, вона не дуже оригінальна, проте до вподоби усім. Поміж святкових іграшок, світлячків та декоративних гірлянд, Данько також вішав на ялинку багато-багато цукерок: з горішками, джемом і навіть лікерною начинкою. І щороку їх кількість збільшувалася, тобто 2018 малий чіпляв 18 цукерок, а 2019 – ще плюс одну. Не дорахувавшись не лише половини, а взагалі майже всіх солодких іграшок, Данько з перекривленою гримасою страху усвідомив: «ХТОСЬ. СВИСНУВ. УСІ. ЦУКЕРКИ.»

Лишенько, думки, як раптовий снігопад почали летіти в цю юну детективну башкенцію: «Так, докази. Треба шукати докази. Загляну під ялинку, може там хоч фантик лишився… Але ні. Нічого. Він вдало замаскував свої сліди. Почну тоді з підозрюваних:

МАМА. Психологічний портрет злочинця: любить цукерки не більше за кота. Тобто малоймовірно, що вона причетна до цього. Але варто було б перевірити її сумочку. Хоча якщо вона там ніколи нічого не може знайти, то навряд чи мені це допоможе.

ТАТО. Психологічний портрет злочинця: високий та гнучкий, а значить міг забрати навіть ті солодощі, що висять у найбільш незручному місці, а потім покласти до кишені і непомітно закусити ними під час прибирання в гаражі разом із сусідом Іваном. Проблема лише в тому, що тато також любить солодощі не більше за маму та кота.

Значить обидва варіанти відкидаю. Звичайно, якби хвостолапий умів ліпити котовики-сніговики, він міг би «позичити» цукерочку, щоб зробити носа, але я не впевнений, що його зараз цікавить ще щось окрім сну. Хм…я таки знайду тебе, шкіднику.. я знаєш що зроблю…»

І тут процес винесення вироку у Даньковій голові припинився, адже на весь будинок почувся голос мами: «Да-а-а-аню, ну скільки тебе можна чекати? Пластівці сумно плавають у тарілці. Хутчіш біжи їсти.» Але яке там їсти, коли важливість справи зашкалює. Хто ж це мав таке нахабство, хто дозволив собі порушити традицію? Де улюблений Даньковий «Грильяж» та «Ромашка». А горішки в шоколаді?

«Та-а-а-а-кс, мені терміново потрібно все записати. Про батьків, кота, про докази. Тоді я буду бачити, у якому напрямку рухатися. Я крок за кроком зможу відтворити повну картину злочину, створити логічний ланцюжок. Напишу Микиті. Він дуже популярний в інстаграмі та фейсбуці. Нехай запостить інформацію про те, що зникли цукерки. Вкаже нашу адресу і призначить якусь винагороду. (Наприклад, я можу зробити комусь домашню роботу з літ-ри або математики). Піду по блокнот. Терміново все занотую.»

Хлопчина рвонув до своєї кімнати, пробіг повз незастелене ліжко та розмальоване морозом вікно. На столі знайшов ручку, а тоді кинувся нишпорити у шухляді, щоб дістати блокнот. Як тільки він її відчинив, звідти стрімко висипалась купка різнокольорових фантиків з-під «Білочки з горішком», «Грильяжу», «Ромашки», «Зоряного сяйва». Данько озирнувся навколо, навіть ліниві котячі очі не спостерігали за ним. Почав швидко згадувати дні: у понеділок – одна, у вівторок – чотири, у середу – теж кілька…

«То що ж це виходить, це… це…це… Це мені підкинули.», – зі стовідсотковою впевненістю у своїх словах та серйозним поглядом промовив хлопчина і пішов снідати.

***
Для того, щоб подивитись інші оповідання, перейдіть за посиланням.

ПО ТЕМІ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

ОСТАННІ НОВИНИ

ПОДІЛИТИСЯ З ДРУЗЯМИ

ми у соцмережах

10,086Вентиляторитак