5 лютого завершився 1-ий літературний конкурс інтернет-порталу ІНФОЛАЙФ. Як обіцяли, ми починаємо публікувати оповідання наших учасників. Хочемо звернути вашу увагу на учасника нашого конкурсу – Олену Сеник. Її оповідання “Життя душі” отримало диплом 3 ступеня.
Життя душі
Безлюдною вулицею йшов чоловік з опущеною головою, час від часу піднімаючи її і дивлячись на рідкісних перехожих, що кудись поспішали. Його темний одяг і накинутий капюшон різко контрастували з яскравою архітектурою міста. Навколо швидко проїжджали кольорові автомобілі, сигналячи людям, що перебігали перед ними дорогу. У Львові все ожило з першими променями сонця. Чоловік спокійно прийшов до Ратуші і низько опустив голову. Ніхто не звертав уваги на нього, адже у великих містах тисячі людей намагаються бути непомітними.
Чоловік зупинився біля маленької дівчинки, яка красиво співала, зачаровуючи кожного, хто проходив повз. Її музика розносилась повсюди і збирала велику публіку навколо. Дитина співала так, ніби цей спів лився із самої душі, заставляючи прислухатись уважніше й вникнути у слова пісні. Незнайомець сумно подивився в небо і через декілька хвилин протягнув дівчинці декілька купюр. Вона здивовано поглянула на нього і прошепотіла: «Дякую». Раптом, порив вітру зірвав темний капюшон з голови чоловіка. Усі здивовано поглянули на відому людину, що постала перед ними. А він просто розвернувся і побрів невеличкою вулицею, на якій майже не було людей.
Перед чоловіком проносились спогади з його, хоч і не зовсім щасливого, але такого казкового дитинства.
Маленьке русяве хлоп’я радісно біжить до школи, де його чекає найкращий друг і кошеня, що заховалося у кущах на подвір’ї. Він забігає за дерева, на саморобну мисочку кладе половину свого шкільного обіду і поспішає до класу, обертаючись з питанням: «А котик не забув мене і зараз піде їсти, чи не так?». У кабінеті всі вже сідають на місця і дістають зошити з музики, яку так обожнював хлопчик. Сьогодні вони мали вчити нову пісню, тому йому не терпілось спробувати заспівати щось цікаве. Музика завжди жила у серці дитини і була невід’ємною частиною його життя.
З голови незнайомця з’явився новий момент його історії.
Хлопчик стоїть біля невеличкої крамниці з квітами. Троянди, тюльпани, фіалки – усі квіти заворожували своєю красою та запахом. Вони виблискували, переливалися під сонячними промінцями, які веселими зайчиками стрибали по пелюстках. Дитина уважно розглядала букети й ніяк не могла вибрати. Цього дня хлопчик має зробити особливий подарунок мамі. Він зупинив свій вибір на пакунку, де були зібрані найрізноманітніші квіти. Хлопчик прийшов додому, налив коту молоко і заховав букет, який має бути маленьким, але радісним сюрпризом. Матуся – найдорожча людина, яка у нього є. Вона завжди зігрівала парубка своїми обіймами, неначе тепле сонечко.
Чоловік ніжно посміхнувся. Шкода, що його найрідніша людина вже високо серед ангелів. Він впевнений, що вона щаслива і завжди оберігає свого сина з небес. Знову перегорнулась сторінка життя.
Семикласник сидить за старим фортепіано та уважно вивчає ноти. Його пальці швидко забігали по клавішах. Хлопець заплющив очі, повністю віддавшись цьому прекрасному відчуттю, що переносить його у такий дивний і казковий світ без проблем. Через декілька хвилин ноти перегортує вітер і юнак збивається від дивного відчуття, ніби чогось не вистачає…
Чоловік лише зараз зрозумів, що тоді не було поряд такої бажаної та потрібної підтримки, яку очікує кожна дитина. Він повернувся назад у власні спогади.
Двадцятирічний юнак стоїть в центрі міста і ніжно виконує твір про кохання. Його спів, як тої дівчинки, притягує і надовго залишається у серці. Хлопець виливає свої почуття та біль, що засів десь глибоко на дні після смерті важливої людини, яка завжди підтримувала його. Кохання, що так швидко знайшов юнак, так само швидко пішло від нього, залишаючи щасливі моменти на світлинах і в пам’яті. Таке світле та ніжне почуття, немов схід ранкової зорі, яке може легко поранити душу. Кохання – це дар з небес, адже ти наче отримуєш крила, які довго шукав. Кожен його знаходить хоча б раз. Йде вулицею і, бачачи людину, раптом розуміє, що це воно. Тільки справжнє кохання може здолати всі перешкоди на своєму шляху, породжуючи таку крихку цінність – довіру. Воно ніколи не буває одним, адже з ним поряд ходить щастя, яке теж дорого ціниться у нашому світі.
Чоловік сумно посміхнувся і прошепотів: «Кохана, ми обов’язково ще зустрінемось».
Хлопець стає популярним співаком і через декілька років важкої праці відкриває власні пункти допомоги бідним людям, що потрапили у складне становище, та притулки для бездомних тварин. Половину заробітку він вкладає у ці будівлі, такі потрібні йому, адже юнак відчуває – так правильно.
Незнайомець прийшов до старого парку. Віття дерев тихенько зашуміли, ніби вітаючи його. Він провів рукою по потрісканій лавочці, де багато років тому сидів, годуючи голубів та декілька собак, що довірливо тулилися до його ніг.Чоловік важко опустився на неї і згадав найболючіший спогад.
Він їде в авто на популярний концерт. Раптом, удар і темрява… Чути такий знайомий звук апарату, який підтримує життя. Погляд упирається у білосніжну стелю. Виявилось, що сталась жахлива аварія, що поставила крапку у його світовій кар’єрі. Чоловік майже втратив голос і міг говорити тільки пошепки.
Він знову підняв голову і згадав, що тоді втратив сенс життя: неймовірний спів. Чоловік лише через деякий час відкрив новий бізнес і продовжив допомагати людям. Але тоді він був просто розбитим, адже, тільки співаючи, поринав у казковий і спокійний світ без проблем. Зараз чоловік згадував своє життя і посміхався, розуміючи, що він все ж змінив долю багатьох. Він втратив все, що так цінував: сім’ю, кохання, музику, але не зламався і продовжив жити далі. Людина встала і побрела далі. Вітер знову зачепив капюшон, ніби граючись, але не зняв. Незнайомець обернувся востаннє, поглянувши на гармонію природи, а потім пішов вперед. Під ногами тихенько шурхотіло листя, яке зірвав буйний вітерець з дерев.
– Що це ти розказуєш? – спокійно запитала білосніжна душа, яка щойно заглянула на хмаринку і потрапила на кінець історії.
– Історію життя та нездійснених мрій Великої Людини, – відповіла інша і сумно поглянула на слухачів.
– Чому нездійснені? Він ж змінив долі інших!
– Тому що це моя історія, а мрією було: просто народитись.
***
Для того, щоб подивитись інші оповідання, перейдіть за посиланням.
