Колона Магдебурзькому праву – це один із найстаріших пам`ятників Києва. Знаходиться цей монумент прямо навпроти того місця, де, за легендою, князь Володимир похрестив 12 своїх синів.
Легенди легендами, але саме ця колона стоїть на честь повернення Києву Магдебурзького права. Що ж це таке? І чому ця подія варта окремого монумента?
Отже, у 13 столітті у німецькому містечку Магдебург почав формуватись комплекс законів. Вони мали на меті захистити права містян від утисків феодалів. Місцева влада отримувала право самостійно керувати, приймати власні рішення, не озираючись на потреби середньовічних олігархів. Це сприяло стрімкому розвитку європейських міст.
Київ теж мав таке право. 27 лютого 1494 року литовський князь Олександр надав його. І Магдебурзьке право забезпечувало киян захистом. Працював магістрат, була ратуша. Там обрані містянами представники керували адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами.
Воно діяло з початку 15 століття і до 1775 року. Тоді Катерина II забрала в Києва право на самоуправління. І містом керували зайди – генерал-губернатори, не обрані людьми, а призначені. У 1798 році Олександр I видав грамоту, якою знов дозволив киянам керувати своїм містом. Містяни святкували три дні, а потім зібрали кошти на спорудження колона Магдебурзького права на схилах Дніпра. Монумент був спроектований архітектором Олександром Меленським.
Там була споруджена каплиця і пам`ятник з фонтаном. Там було джерело, з якого можна було пити. Бо ж у ті часи фонтани виконували практичні, а не лише естетичні функції. Сам монумент являє собою 18-ти метрову колону тосканського ордеру. На вершині – куля з хрестом. А постамент являв собою три арки на цегляній основі.
У 1804 році митрополит Серапіон проводив хресні ходи, щоб освятити воду. Пам`ятаємо, що за легендами там князь Володимир похрестив свою державу.
Але вся ця гарна історія з самоуправлінням завершилась досить швидко. У 1834 році Микола I видав указ, яким забрав це право у міста.
Хресні ходи більше не проводились, пам`ятник неіснуючим правам поступово занепадав, та й воду у фонтані вже не можна було вживати.
У 1861 році скрипаль Демиденко профінансував очищення джерела. А саму колону згодом перевели на баланс Києва-Печерської лаври. Хтось же повинен був за неї відповідати. Монумент трохи підлатали, від реставрували.
Проте скоро Лавра відмовилась від пам`ятника. Не принадила і легенда про хрещення. За наступні 20 років монумент Магдебурзького права поміняв декількох релігійних володарів. Він був на балансі Подільської Хрестовоздвиженської церкви, пізніше Братського монастиря. Аж поки у 1912 році його стан знов не був визнаний аварійним.
У 1915 році з`явились сходи, що поєднали Олександрівський узвіз та набережну Дніпра.
Протягом 21 століття декілька разів проводились реконструкції колони: у 1913, 1963, 1988 роках.
Хрест теж деякий час був відсутній, але вже у незалежній Україні його повернули. Остання реконструкція була проведена у 2013 році. Усередині колони будівельники відновили невелику каплицю. Була підведені нова сходи, відремонтований підземний перехід біля пам’ятника, стіни якого прикрасили карта Києва Х-ХІІІ століття і барельєфи на тему хрещення Русі.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
