Завод «Арсенал» – це одне із найстаріших українських промислових підприємств. Його історія триває більш ніж 250 років. За цей час «Арсенал» пройшов шлях від військового підприємства до виробника оптико-електронних приладів для космічної, авіаційної та наземної техніки. Давайте разом повернемось на декілька століть назад і прослідкуємо всі етапи розвитку цього, без перебільшення, легендарного заводу.
Як в Києві з`явився завод «Арсенал»
Початок XVIII сторіччя був неспокійним та досить буремним. Київ був уже у складі Російської імперії, яка в той період майже безперервно вела бойові дії. Північна війна, Прусський похід, Російсько-Персидська війна, війна за Польщу, Російсько-турецька та Російсько-шведська війни – державі постійно були потрібні нові постачання зброї.
Тому в Києві на території Печерського та Вознесенського жіночих монастирів було засновано військову фортецю. У 1712 році Вознесенський монастир припинив своє існування, його територія почала використовуватися для зберігання артилерійської зброї. Там же виготовляли військове спорядження для потреб російської армії. Сировина надходила з Сибіру та Гули, натомість по Дніпру йшли човни, навантажені гарматами. Київська зброя була використана і під час Північної війни, і у боротьбі проти турків, в битві під Полтавою. В битві під Очаковом у 1737 році на озброєнні російської армії були гармати, відлиті на території Печерської фортеці.
У 1750 році імператриця Єлизавета Петрівна видала указ про створення в Києві великого арсеналу кріпосного типу. Збудували декілька дерев’яних будівель, набрали невелику кількість працівників. У 1764 році вже Катерина II видала «Положення про Київську арсенальну команду», згідно з яким вона повинна була складатись із 170 майстрових під керівництвом поручика. Саме цей рік вважається датою заснування промислового підприємства «Арсенал».
У 1784 році почалося будівництво великої кам’яної будівлі Арсеналу на місці Вознесенського монастиря (зараз це Лаврьска,12). У 1787 році імператриця Катерина II в рамках візиту до Києва відвідала будівельний майданчик. Лишилися письмові згадки про цю подію: «…Против Врат Лаврских, красуется двухэтажное величественное своею простотою здание Арсенала, занимающее почти квадратною площадь до 400 сажень в окружности, кругом здания устроены очень красивые группы из пушек и пирамиды из ядер…». Будівництвом керував військовий інженер Меллер. Спорудження будівлі повністю було завершено через 12 років. 25 травня 1803 року його передали під керівництво генерал-майора артилерії Полєтаєва.
Яким був перший «Арсенал»?
Ця будівля була першою в Києві, побудованою у стилі класицизму з елементами бароко. Вона має прямокутну форму з заокругленою зовнішньою стіною. Розміри будови складали 168 на 135 метрів. Стіни мали ширину 2 метри та були складені із світло-жовтої цегли. У внутрішньому дворі було чотири паркани. В західній частині будинку був розташований підвал.
Фасади поділені на яруси. Перший був оброблений рустом із дощок. Там знаходилися майстерні, сторожка, і команда чергового офіцера. На другому поверсі були майстерні, канцелярія управління, контора та кімната для креслення.
На «Арсеналі» виготовляли гармати, лафети, гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, пулі тощо. Також були приміщення для зберігання зброї. Під час війни 1812 року на підприємстві виготовляли зброю для регулярних військ та ополченців Українського козацького війська.
У 1833 році під стінами «Арсеналу» поставили своєрідний пам’ятник – шість пірамід із трофейної турецької зброї.
Зараз у будівлі розміщений “Мистецький Арсенал”.
Нова будівля «Арсеналу»
Підприємство розвивалось, нарощували темпи і кількість виробництва, його потреби теж збільшувалися. Тому у 1854 році було завершено будівництво комплексу будівель нового «Арсеналу» на перетині вулиць Івана Мазепи та Московської.
Це підприємство стало одним із найбільших та технологічно розвинених у всій Російській імперії. У 1855 році там з`явився перший в Києві технічний водогін з двома паровими машинами. Його потужність складала 65 кінських сил. Пізніше на заводі встановили ковальські горни з механічним наддувом, механічні молоти, ливарні печі, верстати для виконання різних видів робіт. У 1871 році замість військових почали працювати цивільні робітники. Вартість річної продукції сягала 300 тисяч карбованців. У 1884 році на територію «Арсеналу» була проведена електрика.
Продукція підприємства була відома своєю високою якістю. Так на виробничо-військових виставках у Москві (1882 рік), в Нижньому Новгороді (1896 рік) вироби «Арсеналу» були відзначені нагородами. На Всесвітній виставці в Парижі у 1900 році продукція заводжу теж була нагороджена почесними відзнаками.
Крім виробничих будівель, у комплексі «Арсеналу» були житлові будинки, дитячий садок, школа, бібліотека, лікарня. На 1 січня 1904 року кількість працівників заводу складала 758 осіб, серед них 500 кваліфікованих металістів.
У 1912 році на території підприємства з`явився перший корпус в стилі модерн. Він досі стоїть на початку вулиці Московської.
Січневе повстання 1918 року
У січні 1918 року завод «Арсенал» став ареною бойових дій. Тоді більшовики міста планували підняти повстання, коли до міста наблизяться радянські війська. Вони обрали своїм центром підготовки «Арсенал».
Дізнавшись про це, загони «Вільного козацтва» 18 січня вивезли з підприємства багато зброї, заарештували декілька більшовицьких ватажків та планували вивезти запаси вугілля. Завдяки цим діям робота заводу мала би припинитися, а сам «Арсенал» би закрився.
Проте 28 січня працівники підприємства провели мітинг, повернули зброю та вирішили почати повстання тієї ж ночі. До них приєдналися робітники інших заводів та частина війська. Згідно з планом, необхідно було оточити будинок Педагогічного музею, скинути Центральну Раду та проголосити в місті радянську владу.
Вранці 29 січня 1918 року делегати заколотників передали свої умови діючій Українській Центральній Раді. Ці умови було відхилено, натомість у відповідь було висунуто вимогу капітуляції.
Вже ввечері у всьому місті виникали збройні сутички: на Шулявці, Деміївці, Подолі. Повстанці захопили Старокиївську поліцейську дільницю на Софійській площі та готель «Прага». Припинили свою роботу водопровід та електростанція, перестав ходити міський транспорт.
Та найбільш запекла битва розгорнулася на Печерську в районі заводу «Арсенал». Здавалося, що повстання буде успішним. Однак до Києва прибув Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом Симона Петлюри та Гордієнківський полк, яким керував Всеволод Петрів. Вже до 2 лютого повстання було майже придушене. Більшовики згуртувались на заводі «Арсенал».
Відбувся кровопролитний штурм і вранці 4 лютого військові Симона Петлюри захопили підприємство.
Під час повстання загинуло більш ніж 750 робітників, їх поховали у братській могилі в Маріїнському парку.
У квітні 1923 року на Арсенальній площі був відкритий пам’ятник загиблим повстанцям. Встановлений на постаменті з червоного граніту на місці знесеного в 1918 році пам’ятника Іскрі та Кочубею.
Він має вигляд гірської гармати, стовбур якої розвернений в сторону заводу. Нижче напис російською мовою:
“Пролетарии всех стран — соединяйтесь.
В 5-ю годовщину
Октябрьской революции
Пленум Городского Совета
отмечает особые заслуги
перед пролетарской революцией
Киевского Арсенала
первого завода, выступившего в Киеве
с оружием в руках в Октябре 1917 г.
за власть Советов.
Горсовет
рабочих и красноармейских Депутатов”
Пам’ятник стоїть досі. У 2018 році націоналісти зробили спробу його знести, та поліція завадила цьому.
Вже декілька років поспіль проводиться реконструкція штурму «Арсеналу».
Завод за радянської влади
При більшовиках «Арсенал» зберіг свій військовий профіль. В роки громадянської війни працівники працювали в три зміни. На підприємстві проводили ремонт військової техніки, виробляли кулемети та оснащення для Дніпровської військової флотилії.
Після війни підприємство дещо розширило сфери виробництва. Там почали виготовляти цивільну продукцію: сільськогосподарське обладнання, інструменти, побутову техніку. У 1921 році заводу було виділено 100 десятин землі. Там вирощували злакові культури та овочі, а врожай розподілявся серед працівників. У 1923 році «Арсенал» змінив назву Червонопрапорний завод.
З початком Другої світової війни усе оснащення заводу та три тисячі спеціалістів були евакуйовані до Уралу. Під час окупації на базі промислового підприємства функціонувала невелика авторемонтна майстерня, та діяла підпільна організація «Арсеналець». Корпуси заводу зазнали значних пошкоджень.
Однак після звільнення Києва, робота «Арсеналу» відновилася. Там ремонтували танки та випускали озброєння для потреб фронту.
Після війни територію підприємства розширили, з’явилися нові корпуси. З Німеччини в якості репарацій вивезли обладнання заводу «Carl Zeiss Jena». Це був відомий виробник фототехніки та оптичних приладів. З`явилися фахівці галузі. Це була доленосна подія в історії «Арсеналу».
Почалось масове виробництво фототехніки. У 1949 році було випущено фотокамеру «Київ-2». Найперші фотоапарати збиралися з оригінальних німецьких комплектуючих.
На заводі були розроблені та випускалися вироби військового призначення: системи орієнтування, апаратура прицілювання, прилади самонаведення, спостереження, вимірювання, аналізу та фотографування, які призначені для експлуатації як в лабораторних, так і в жорстких природних умовах.
Усі космічні старти колишнього СРСР і Росії забезпечуються з використанням оптично-електронних систем орієнтування виробництва «Арсенала». Імітаторами, що виготовлені на заводі, укомплектовані моделювальні стенди та тренажери, центри підготовки космонавтів та космодром «Байконур».
На заводі виготовлялися авіаційні нашоломні системи вказування цілі, що використовуються на літаках-винищувачах в комплексі з «арсенальскими» головками самонаведення для ракет «повітря-повітря».
У галузі цивільного приладобудування було розроблено та серійно випускалася унікальна за своїми характеристиками кутовимірювальна система ГС-1Л, створена з використанням оригінальної електронно-комп’ютерної системи та лазерного гірометра власного виробництва. Висока точність гоніометричних вимірювань дозволяє застосовувати цю установку як національний еталон кутів.
Фототехніка, створена арсенальцями, використовувалася при фотозйомці з борту космічних кораблів серії «Восток», «Союз», місячних кораблів серій «Луна» та «Зонд», орбітальної станції «Салют», а також у відкритому космосі.
Часи незалежності
Завод «Арсенал» продовжив свою роботу і в незалежній Україні. Однак він повністю покинув свій колишній військовий профіль. Тепер там випускаються оптико-електричні прилади. Зокрема, саме на «Арсеналі» було створено на налагоджено випуск телевізійного аналізатору крові АК-11, що дозволяє проводити експрес діагностику за 3 хвилини. Також підприємство випускає дорожні світлофори на світлодіодах, лічильники банкнот та монет, високоточні прилади обліку газу.
До речі, у 2004 році газові лічильники «GMS-Арсенал» були нагороджені медаллю Всеукраїнського конкурсу-виставки «Найкращий вітчизняний товар року».
У 2009 році відбулось об’єднання ДП завод «Арсенал» та Казенного рідприємтва «ЦКБ «Арсенал»». Нова компанія називається КП СПБ «Арсенал» (Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»).
Сьогодні підприємство продовжує працювати та виробляти високоточні, технологічні прилади.
Історія «Арсеналу» все ще триває.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
