Північна Корея – країна, куди важко ступити ногою туриста. Жорсткий соціалістичний режим, що прагне «бодатися» мало не з усім світом, вперто гальмує розвиток туристичної галузі. Хоча країна дуже цікава якраз своєю «закритістю». Влада сама вирішує, що можна показати спраглим до екстремальних вражень і дуже сміливим туристам, а куди їм не слід «пхатися» зі своїми камерами у смартфонах. Проте туристам капіталістичних країн дуже цікаво побачити, що могло б бути «у них», якби популярні в ХХ сторіччі комуністичні ідеї прижилися. А українцям цікаво побачити, наскільки нам вдалося прогресувати за роки «майже ринкової» незалежності.
Про життя північних корейців найкраще говорить їх побут та інтер’єри помешкань. Не дивлячись на соціалістичну рівність усіх громадян, люди живуть по-різному.
ІНФОРМАТОР підібрав фото помешкань та внутрішньої «начинки» квартир північних корейців. Ми розповімо вам, що вважається розкішшю та викликає напади соціалістичних заздрощів у сусідів по північнокорейських під’їздах. А головне, чи далеко ми, українці, «втекли» за рівнем достатку від жителів «царства» Кім Чен Ина.
Як виглядає типовий будинок та квартал у будь-якому місті Північної Кореї?
Насправді, мало чим відрізняється від будь-якого районного чи обласного центру України. Та й навіть деяких районів Києва. Щоправда, зовнішньої реклами зовсім не видно. У Північній Кореї сильно відчувається вплив Радянського Союзу з його убогим архітектурним стилем. «Зате квартири давали безкоштовно» і «робота була», і «вчилися безкоштовно», і «ковбаса по 2.20», – в Північній Кореї, мабуть, ще 500 років думатимуть так само.
Зараз будівництво житла в КНДР розвивається стрімкими темпами, але за старими проектами, тому чогось «едакого» шукати не варто. Країна, в якій проживає орієнтовно 25 мільйонів жителів, постійно потребує нових квадратних метрів. Зараз, більшість житлового фонду – забудова 50-х років. Це квартири з таким самим або дуже схожим плануванням, як в радянських «хрущовках» та «брежнєвках», з малесенькими кухнями та санвузлами.
Що всередині квартир?
Відмінність №1: в північнокорейських квартирах майже ніде не знайдете ванну. Похлюпатися в теплій водичці з пінкою – це розкіш на високому рівні. До того ж, про водопостачання гарячої води тут не чули. А встановлені бойлери не завжди допомагають через постійне відключення електроенергії. До того ж, з холодним водопостачанням – та ж історія. Відключають регулярно. Тому у квартирах з ваннами цей предмет сантехнічної розкоші, як правило, використовується в якості резервуару для зберігання води.
В Україні та ж історія у більшості райцентрів (мова про водопостачання). Та все ж відсутність холодної води в українця викликає велике бажання сваритися з міською владою. Тому, умовно, «Північна Корея : Україна» – 1:1. Але у квартирах українців ванна присутня, хоча останнім часом виходить з моди, поступаючись місцем душовим кабінам. Та це вже вибір самих українців.
Далі по санвузлам. Північні корейці про такий предмет як «унітаз» з роду не чули. У них в квартирах встановлювалися чаші генуя. Туди ж стікає вода з душу. Такі чаші генуя в Україні ще можна зустріти в громадських вбиральнях автовокзалів, ринків у маленьких містах. Для українців унітаз – це предмет, без якого нам важко уявити «тронну залу».
Тепер щодо самих квартир. Північні корейці живуть, прогнозовано, по-спартанськи. У їхніх квартирах набагато менше меблів, речей, «бабусиних сервізів» та іншого мотлоху, що зберігається на балконах до часу, коли «обов’язково знадобиться». Та й самих балконів майже немає. Це говорить про їх незрівнянно нижчий рівень «плюшкінства» та про нижчий рівень життя. Стільців, табуреток та крісел майже ні в кого немає: треба посидіти – підлога в вашому розпорядженні. Хоча ця відмінність, здебільшого, зумовлена культурними причинами.
Розкіш. До неї відноситься холодильник – ставиться на видному місці і слугує маркером «мажорства». Телевізор ламповий – багатство; телевізор з плоским екраном – неймовірне багатство; плазма – у квартирі живуть північнокорейські «олігархи». Проте, проблеми з постачанням електроенергії часто роблять усі ці предмети зайвими. Тому у корейців є сонячні батареї, при чому це досить поширене явище.
У порівняні з українцями, північні корейці, здавалося б, програють. Холодильник і телевізор у нас не вважаються розкішшю. Більш того, холодильник – обов’язковий атрибут, а від телевізорів та телебачення молоде покоління українців усе частіше відмовляється свідомо, надаючи перевагу Інтернету.
І ще трішки «схожості»: корейці люблять стелити на телевізори серветки, як це було прийнято в «соціалістичного» українського покоління.
Інший вид «крутості» – це спати на ліжку. Це прямо вау! Як правило, північні корейці сплять на настилках прямо на підлозі.
За умови тотальної відсутності централізованого опалення, навіть у новобудовах, в КНДР популярне облаштування «теплої підлоги». Або є інший варіант: корейці опалюють та утеплюють квартири як хто може. З сучасними українськими тарифами, наші громадяни все більше відмовляються від газу та шукають альтернативи.
Диван у квартирі – це ще шикарніше ніж ліжко. В українських квартирах ліжком і диваном нікого не здивуєш, хоча їх вартість та якість матеріалів багато говорять про достаток жителів і теж є маркером заможності.
Обов’язковий атрибут кожної квартири в Північній Кореї – портрети політичних лідерів. І чим їх більше, тим краще. В українських селах ще можна знайти в хатах портрети Тараса Шевченка, але щоб у нас в оселях висіли Кучма, Ющенко чи, навіть, Гройсман із Зеленським – це з області фантастики чи хронічної політичної психіатрії.
А от що реально цікаво, в Північній Кореї молодята, що тільки утворили щасливу ланку щасливого північнокорейського суспільства, не мають права жити з батьками. Норма площі на родину із трьох людей складає 130 м2, щоправда, забезпечити усіх таким житлом держава не здатна, тому люди проживають на значно менших площах. Проте, усі молоді сім’ї стають у чергу і сподіваються рано чи пізно все ж отримати своє нове житло з гарантованим законом метражем. Українським молодятам залишається лише мріяти, щоб проживання зі свекрухою чи тещею було незаконним… А квартири у нас вже майже ніхто нікому не видає.
В сухому залишку виходить, що, на перший погляд, українці сильно рвонули вперед в якості свого побуту та матеріального забезпечення власних помешкань. І не так важливо, що більшість холодильників, пральних машин, телевізорів, тостерів і кухонних комбайнів українці придбали в кредит, а північні корейці й слова такого капіталістичного не знають. А з іншого боку, не так вже й сильно ми від них «втекли». Типова північнокорейська квартира – це таке ж житло, яке можна досі масово бачити в українських містах. Це типові квартири «з-під бабушок», з тими ж шпалерами, лінолеумом та шторами. Що стосується дизайну облаштування власних помешкань, то ми тільки останнім десятиліттям почали поступово прогресувати у напрямку європейськості. Хоча вираз «євроремонт» давно укорінився в українському лексиконі, нам ще є над чим працювати.
Північна Корея не має таких разючих контрастів, які ховають у собі українські будинки, квартири та й цілі мікрорайони, які можна одночасно охарактеризувати словами Леся Подерв’янського – “блєск і ніщета”. І чомусь є враження, що й у північнокорейських еліт комфорт в будинках і квартирах теж «на рівні».
