Раніше вишивка була один із найпопулярніших видів творчості українських жінок. Вона має дуже багато регіональних особливостей, кожна область має свій особливий стиль. Інколи серед української вишивки можна натрапити на нетипового для України двоголового орла. Звідки ж він взявся?
В мережі можна зустріти дивовижні пояснення щодо походження птиці-мутанта на українських рушниках. Автори матеріалів шукають істину так далеко та приписують зображенню такі сенси, що іноді диву даєшся. Варто хоча б подивиться, як пояснюють появу двоголового орла на українських рушниках “експерти” з сайту українського сувеніра.
“Існує думка, що геральдичний двоголовий орел тотожний дуже давньому міфологічному образу, відомому багатьом культурам — космогонічному персонажу, якого вважали творцем землі, дерев, людей. Вірогідно, саме цим пояснюється поширеність цього образу у вишивці”, – повідомляє сайт порталу український сувенір.
Кролевецький рушник
Космогонія двоголового орла, як давній міфологічний образ – цікава думка. Але дозволимо собі засумніватися в її істинності, позаяк існує інша версія.
“Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел, які відображають чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни)”, – повідомляє сайт Обозреватель.
Кролевецький рушник
Чому вони цілком серйозно пишуть, що двоголовий орел відображає чоловічу та жіночу сутність? Чому називають двоголового орла типовим для лівобережжя України орнаментом? Складається враження, що про українську вишивку пишуть з Росії, намагаючись таким чином легалізувати свої символи в припустимих для українців інтерпретаціях.
Але не будемо вподоблятися конспірологам та шукати причину цієї маячні дуже далеко, бо українська історія дуже часто міфологізується самими українцями на користь політичних уподобань та спотворюється через звичайну непрофесійність.
Вперше вишивка з двоголовим орлом з’явилася в Росії у ХVІІ–ХVІІІ століттях, вона імітувала російський герб. Про це пише мистецтвознавець та етнолог Світлана Жарнікова.
“Зображення двоголового орла з’являється в російській селянській вишивці лише в ХVІІ–ХVІІІ століттях, і пов’язано це з імітацією російського державного герба як наслідком загальної бюрократизації державного апарату Росії у цей період”, – повідомляє російський етнолог.
Науковий співробітник Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Світлана Колесник зазначає, що двоголовий орел має російське походження.
“В ХІХ та ХХ столітті він був поширений на території нашої країни, яка була під владою Російської імперії, але цей символ є нехарактерним для нашого краю. Для української вишивки типові зооморфні мотиви, мотиви рослинного походження. Серед зооморфних мотивів на рушниках зустрічаються лебеді, голуби, півники, а двоголовий орел прийшов іззовні”, – повідомила Світлана Колесник.
Також науковець зазначила, що рушники не були частиною народної творчості, а робилися на фабриках як “ширпотреб”.
“Кролевецькі рушники розповсюджувалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, і вказували на заможність власника. Майже всі подібні рушники з двоголовим орлом були однакові і мали фабричне походження, тоді вони були доволі популярні та розповсюджувалися як “ширпотреб”. Ручної вишивки з двоголовими орлами в Україні немає”, – повідомила співробітник музею.
Варто зауважити, що окрім фабричних рушників в Україні дійсно можна знайти декілька ритуальних рушників ручної роботи XVIII ст. з Чернігівської, Полтавської або Київської області.
Через свою нетиповість для української вишивки, вони є унікальними та існують у якості виключення як крапля російської культури в океані українського народного мистецтва.
Дмитро Олійник
Для ІНФОЛАЙФа
