Кохання – одвічна тема роздумів людства. Свято усіх закоханих (День Святого Валентина) наштовхнуло на роздуми про те, як захистити кохання та шлюб з юридичної точки зору. Як вберегти це прекрасне почуття? Зробити так, щоб було кохання, та нічого зайвого…
Моя порада проста! Якщо Ви бажаєте створити сім’ю, а не бізнес проект, страхуйте своє кохання шлюбним договором! Спіть спокійно, радійте життю та вірте, що Вас дійсно кохають, а не використовують.
Шлюбний договір – перша сходинка до сучасного рішення можливих майнових проблем подружжя. Так зване, управління сімейними ризиками у сімейному житті – це збереження стабільного матеріального становища кожного з подружжя. Адже одруження є операцією з високим ступенем ризику
Отже, відповідаємо на питання: хто?, як?, для чого?
Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також вже зареєстрованим подружжям. У першому випадку, він набере чинності з моменту створення сім’ї, у другому – після нотаріального посвідчення.
Увага! Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Участь нотаріуса обов’язкова! Нотаріус створює декілька примірників договору, один з яких залишається безпосередньо у нього.
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов’язки, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
При цьому, варто звернути увагу, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Важливо і те, що шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Може бути встановлено загальний строк дії шлюбного договору, а також тривалість дії окремих прав та обов’язків. Окрім цього, у шлюбному договорі можна визначити чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Особливістю шлюбного договору є те, що майнові права та обов’язки подружжя можуть визначатися інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства. А саме, у шлюбному договорі можна визначити майно, яке дружина або чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
Крім того, сторони можуть домовитися про непоширення прав на майно, набуте ними за час шлюбу, згідно положень статті 60 Сімейного кодексу України (спільна сумісна власність), і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть визначитися про можливий порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом, або одному з них, майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Подружжя може включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Зацікавлені сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя, незалежно від непрацездатності та потреби, у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя, у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Крім того шлюбний договір може захистити матеріальні інтереси при зраді одного з подружжя. У разі подружньої невірності, постраждала сторона може розраховувати на матеріальну компенсацію, яка узгоджується сторонами при укладенні договору.
Важливо, що шлюбний договір може містити інші пункти, що стосуються сімейних обов’язків.
Доповнювати та змінювати його можна у будь-який момент, звернувшись при цьому до нотаріуса. Але, є одна умова, одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. За винятком ситуації, коли шлюбний договір змінений за рішенням суду на вимогу одного з подружжя, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення, або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
Укладати шлюбну угоду чи ні – вирішуєте Ви. Але не забувайте, що він регулює майнові взаємини – як у шлюбному союзі, так і після розпаду сім’ї.
Звичайно, якщо Ви полюбляєте у сімейних стосунках ризик та шампанське – ризикуйте та кохайте. Якщо ж Ви прихильник стабільності, хоча б щодо матеріального становища, укладайте шлюбний договір та кохайте без зайвих думок!
І буде Вам кохання, та нічого зайвого!
