Інститут мовознавства імені Олександра Потебні опублікував словник застарілої та рідкісної української лексики XIX ст. Вона зустрічається у творах письменника Пантелеймона Куліша та деяких інших письменників того часу.
“Чи є серед цих архаїзмів такі, що могли б отримати в сучасній мові друге життя? Як гадаєте?”, – питають на офіційній сторінці інституту у Facebook
Деякі з них й дотепер зустрічаються у місцевих діалектах на сході країни.
• Бабак – “неповоротка людина, ледар”.
• Бахмат – “бойовий верховий кінь”.
• Бебехи – “подушки; манатки”.
• Белбас – “ледар; вайло”.
• Блават – “шовкова тканина блакитного кольору; одяг з такої тканини”.
• Благовістувати – “дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи”.
• Божник – “поличка з образами”.
• Бурлака – “одинокий, неодружений чоловік; парубок; людина без постійного місця проживання”.
• Варенуха – “горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами”.
• Вахлай – “неповоротка малотямуща людина”.
• Вервій – “мотузка”.
• Верета – “рядно”.
• Винник – “той, хто виготовляв горілку і спирт”.
• Вовківня – “вовче лігво; холодне, непривітне житло”.
• Ворохібня – “бунт”.
• Гайдабура – “пустун, бешкетник”.
• Гаківниця – “довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV–XVI ст”.
• Гамалик – “карк”.
• Гольтяпака – “голодранець”.
• Грубник – “робітник, що палить у грубах, печах тощо”.
• Ґалаґан – “головешка, тліюче поліно”.
• Ґирлиґа – “ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди”.
• Дзиґарок – “годинник”.
• Драбки – “драбини, з яких складаються бокові стінки воза”.
• Жакувати – “грабувати, нищити, відбирати”.
• Заволока – “зайда, заброда”.
• Заїзд – “грабування; користування чужим добром”.
• Запічок – “місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; заглибина в стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку”.
• Застум – “пустинне, глухе місце”.
• Зв’яга – “сварка”.
• Златоглав – “тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча”.
• Злоріка – “лихослов”.
• Ігемонський – “демонічний”.
• Кабардинка – “смушева шапка з шестикутним верхом, оздоблена різними прикрасами; шапка з кабарди”.
• Кадук – “падуча хвороба; чорт, диявол”.
• Казюка – “комашка”.
• Карбач – “нагайка, канчук”.
• Каюк – “невеликий човен з пласким дном і двома веслами”.
• Кебета – “здібність, уміння, хист; розум”.
• Кінва -“дерев’яне відро; великий дерев’яний кухоль”.
• Ковганка – “дерев’яна ступка для товчення сала”.
• Комишник – “розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра”.
• Комонник – “вершник”.
• Кондак – “коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих”.
• Коряк – “кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець, ківш”.
• Кувбушечка – “глиняний посуд з випуклими боками”.
• Кукібливий – “бережливий, дбайливий”.
• Кукобити – “доглядати”.
• Куликати – “пити (горілку, вино і т. ін.)”.
• Ліпота – “краса”.
• Макотирка – “стрижена або голена голова”.
• Мацапура – “неохайна або незграбна людина”.
• Назирати – “наглядати”.
• Недоляшок – “ополячений українець”.
• Нетяга – “бідна, неімуща людина”.
• Новохрещенець – “особа, яка перейшла в християнство з іншого віросповідання”.
• Одвітувати – “відповідати”.
• Осадчий – “перший поселенець;”.
• Паливода – “відчайдушна людина; бешкетник, пустун”.
• Пащековитий – “балакучий”.
• Перебендя – “людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати”.
• Печкурник – “той, хто любить лежати на печі”.
• Плюгавець – “плюгава, огидна людина”.
• Попорськати – “поприскати, попирскати”.
• Потапці – “підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо”.
• Потурнак – “українець, який прийняв ісламську віру, потурчений чоловік”.
• Приключка – “пригода, привід”.
• Притаманкуватий – “недоумкуватий”.
• Просторіка – “базіка”.
• Ралець – “подарунок, приношення”.
• Різноція – “незгода”.
• Розчовпати – “уторопати”.
• Рупати – “бути бажаним, жаданим”.
• Світилка – “дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі”.
• Сирівець – “напій із залитих кип’ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас”.
• Скиндячка – “стрічка, якою пов’язують голову”.
• Слебізувати – “читати по складах”.
• Слобонити – “звільняти, рятувати”.
• Соломаха – “рідка страва, приготована із завареного на воді борошна (переважно гречаного)”.
• Стригунець – “однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву”.
• Стрижень – “найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода; бистрина”.
• Студіозус – “відданий наукам, допитливий; той, хто щось вивчає, досліджує”.
• Ступак – “кінь, що йде доброю ступою”.
• Суплікувати – “просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (переважно письмово)”.
• Тімаха – “той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи; нетяга, бідолаха”.
• Товпига – “товста, незграбна людина”.
• Тулумбас – “старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б’ють калаталом”.
• Узловатий – “вигадливий, дотепний, хитрий”.
• Упиряка – “дуже впертий”.
• Учта – “урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; пошана”.
• Ушкал – “річковий розбійник”.
• Харцизник – “розбійник, грабіжник”.
• Хлонь – “хлопець”.
• Хурдига – “в’язниця”.
• Цабе – “вигук, яким волів повертають праворуч”.
• Цоб – “вигук, яким волів повертають ліворуч”.
• Часточка – “пожертвування на церкву за упокій душі померлого”.
• Чуприндр – “чубар; той, хто має чуб”.
• Шкаповий – “пошитий з кінської шкіри”.
• Яловий – “який не дає приплоду (про самиць сільськогосподарських тварин); пустий”.
• Яса – “розголос, шум, привітання”.
Нагадаємо, канал «UA: Культура» та «UA: Радіо Культура» наживо транслюватимуть творчий вечір Жадана.
