Сьогодні я розповім про групу “Die Atlantikschwimmer” з маленького баварського містечка Кульмбах на самому кордоні із Чехією та колишньою НДР.
Їхній другий мініальбом із шести пісень вийшов на гамбурзькому лейблі ЗікЗак Рекордс у 1985 році. Я написав листа засновнику ЗікЗак Рекордс, яка тепер називається WHAT´S SO FUNNY ABOUT (Ну й що тут смішного) так от я написав листа Альфреду Хільсбергу, не розраховуючи на відповідь, але вона таки надійшла. Колись, наприкінці 1970-х Альфред працював у Гамбурзі музичним журналістом і, досліджуючи нові напрямки німецької музики винайшов термін NEUE DEUTSCHE WELLE (Німецька нова хвиля). Як же вона звучала? Приблизно так, як пісня “Ді Атлантік Швіммер” Komm Mit Mir (Йдемо за мною!)
“Альфреде, — запитав я, — чи ти знаєш якісь деталі про “Ді Атлантік Швіммер”? Може, в тебе є контакти їхнього вокаліста та акордеоніста Хорста Тое?”
“Я ніколи не був на їхньому концерті, бо вони розпалися одразу після виходу першого альбому. Група просто зникла. Мені так і не вдалося знайти Хорста Тое, а мої знайомі з Гофу не відповіли на питання про нього. Так що я просто не знаю, як його можна ще знайти”.
Тоді мені подумалося: як дивно — власник студії звукозапису ніколи не бачив групу, записи якої він продавав. І взагалі нічого не знає про неї. Як таке може бути?
“Тут є певне непорозуміння, — відповів мені Альфред. — ЗікЗак був компанією із продажу готової музики, яка могла би зацікавити покупців. Тобто у нас не було власної студії звукозапису, де ми могли би зустрітися із музикантами. А в ті часи більшість молодих музикантів записували свій матеріал вдома самостійно за допомогою чотириканальних магнітофонів компанії Teac або й звичайних касетників. Небагато з них могли собі дозволити послуги дорогої професійної студії. Тож ми вирішили спочатку випускати ці записи у вигляді синглів — маленьких вінілових платівок на 2–3 пісні або ж на касетах. Одним із таких синглів була пісня
“95% всіх наших релізів було позбавлено будь-якого комерційного розрахунку. Ми навіть не сподівалися заробити на цьому, — розповідав мені Альфред. — Я обрав таку назву для компанії — “ЗікЗак” — бо ненавиджу рухатися лише в одному напрямку. Я відкритий для нового, надихаючого, захоплюючого матеріалу, особливо з андеграунду всіх частин Німеччини: від Гамбургу до Мюнхену, від Берліну до Кьольну, від Дюсельдорфу до Ляйпцигу. І звісно мені цікава музика малих містечок, сіл, хоча більшість нової музики походить саме з великих міст. У часи залізної завіси Гамбург був справжнім центром андеграунду, історія якого почалася ще у 1960-ті роки, коли там відкрився відомий на весь світ “Стар Клуб”. Студія ЗікЗак стала центром незалежної музики з кінця 1970-х років. Тоді тут був магазинчик “Rip Off” (Обдирайлівка) і в ньому продавали не лише записи з усіх незалежних німецьких лейблів, але й з Великобританії, Сполучених Штатів. Там можна було купити ще й журнали, футболки і таке інше. Треба було зробити лише один крок, щоб перетворити цей магазин на цілу маркетингову систему з такою самою назвою. І це дозволило гамбурзьким музикантам заробляти на життя творчістю. Крім того, ми створили концертну агенцію “Обдирайлівка”, яка не лише займалася організацією фестивалів, але й влаштовувала гастролі німецьких, англійських та американських груп таких як The Cure, Dexy´s Midnight Runners, Heaven 17, Pere Ubu і багатьох інших. Так тривало до 1984 року, коли виникла NEUE DEUTSCHE WELLE (Німецька нова хвиля). Ці групи випускали щодня по десятку пісень, і це кінець кінцем зруйнувало нашу незалежну ідеологію та структуру. “Ді Атлантік Швіммер” не встигли записати десятків пісень. В їх другий, але фактично єдиний (бо перший був зовсім аматорським записом) мініальбом увійшло всього лише шість композицій. І зараз ми з вами послухаємо пісню “Надто довгий фільм”
Жінка… дівчина з блакитними очима одягається, — співає Хорст Тое
Ти намагаєшся охопити барви
Сонце блакитне небо
Ти намагаєшся охопити барви
Але фільм вже добігає кінця
І ти сидиш сам в кінотеатрі
“ЗікЗак ніколи не був нормальною компанією, з нормальними офісами в нормальних будинках, — розповідав Альфред. — перші роки більшість нашого бізнесу була розташована просто дома, в моїй квартирі, або ж у клубі чи у барі. Справами займалися здебільшого ми з другом, але іноді запрошували фрілансерів, фанів, волонтерів. Я можу точно сказати, що ніколи наша компанія не займала більше двох кімнат, якщо не рахувати приміщень для продукції “Rip Off” — там звісно було понад 100 квадратних метрів під платівки та касети. І серед них була одна платівочка із записом пісні Lage Der Nation (Стан нації)
Після об”єднання Німеччини ми зробили невеличку перерву та заснували нову компанію WHAT´S SO FUNNY ABOUT (І що тут смішного). Вона була орієнтована на міжнародний ринок. Ми випускали музику таких груп як The Gun Club, Henry Rollins, Nikki Sudden та інших. Крім того, виходили там і німецькі андеграундні групи, які раніше продавалися через ЗікЗак — наприклад, Einstürzende Neubauten. Все це створило певну комерційну основу для нового руху, що перебував у опозиції до нової націоналістичної Німеччини. Наприкінці 80-х та на початку 90-х років багато молоді шукало нові тексти та новий звук, який би точно відображав нову реальність. Найбільш цікавою групою, якою ми займалися була гамбурзька BLUMFELD. А ми повернемося у 1980-ті роки та послухаємо пісню Ді Атлантікшвіммер Зеензохт (Бажання)
“У нас не було великих накладів, — розповідав Альфред, — Більшість синглів розходилася тиражем в 1–3 тисячі екзмеплярів. Щоправда було декілька виключень. Наприклад, тираж перших альбомів груп ABWÄRTS та EINSTÜRZENDE NEUBAUTEN перевищив 25 000 копій, а BLUMFELD продавали навіть більше у 1990-х роках. Але сьогодні ситуація кардинально змінилася. Більшість молоді воліє просто скачувати музику безкоштовно в інтернеті, тому зараз продаж 1000 копій — на вінілі, компакт-дисках, включно із реалізацією під час концертів — це справжній успіх.
До речі, у 1993 році ми випустили збірку “Novaya Scena” із 18 пісень українських груп з Києва та Харкова. Тоді ж на початку 90-х ми разом із німецькою групою DIE HAUT відвідали Україну, приїхали до Києва та Харкова.
Чи ти ще маєш якісь питання? Пиши, якщо так, і сподіваюсь, ця кошмарна війна в Україні закінчиться якомога швидше. Бувай, — сказав мені Альфред. Попрощаємося до наступного випуску програми “Шурхіт” і ми з вами, а наостанок — пісня ATLANTIKSCHWIMMER — Herbst (Осінь)
Що це — кольорове листовмирання?
Мусиш знати, що з моєї голови треба викинути цей спогад
Повністю щось заперечити,
падає кольорове листя
Натовп викрикує щось веселе
Через деякий час після моєї розмови із Альфредом йому вдалося знайти адресу басиста Die Atlantikschwimmer Джо Лібшвагера (Joe Liebschwager). Він люб’язно погодився відповісти на всі мої питання.
“Дякуємо за ваш інтерес до Atlantikschwimmer. Це виглядає трохи нереальним, що хтось із України запитує у 2015 році про німецькі інді-гурти з 1980-х. Я думав, що музика гурту загубилася в просторі і давно забута. Якщо говорити правду: Atlantikschwimmer не мав великого успіху в Німеччині. Після виходу міні-альбому на Zick Zack та німецького туру колектив розпався. Horst Toe хоче відтворювати більш комерційний звук, але для мене Atlantikschwimmer повинен звучати темніше. Я не хочу синглів-хітів. Це була одна з причин розколу.
Дуже багато критиків / рецензентів ненавидять музику 1980-х, оскільки вона не була хардкорною, недостатньо експериментальною, занадто меланхолічною чи що-небудь інше. Насправді ми самі були незадоволені сумішшю альбомів. У нас зовсім не було досвіду роботи зі студіями, і хлопець, який записав нас, був нудним старим пердуном. Я пам’ятаю довгі дискусії з ним про те, як повинні звучати барабани або що це жахливо для нього, коли є затримка басової партії. Яка трата часу та енергії.
Завжди цікаво, що відчувають слухачі (як ви), коли вони чують нашу музику. Вони кажуть, що музика є меланхолічною та сентиментальною, що правда. Ми намагалися знайти звук, який поєднує ритм і меланхолію. Живий звук гурту був набагато важчим і – дозвольте сказати – жорстким. Я втратив роботу в 1980 році. Можливо, ми написали кілька пісень для справжніх слухачів. У мене виникають від цього дуже приємні відчуття.
ОК, ось відповіді на ваші запитання:
1. Як був утворений колектив Die Atlantikschwimmer? Чому ви вирішили грати разом у гурті? Як тоді було грати у гурті у рідному місті?
Хорст, Петро і я разом грали у гурті під назвою E 601. Це був протопанк / wave band
з деякими дивними звуками синтезатора від іншого учасника гурту на ім’я Хогер. У 1979/1980 рр. Хогер покидає гурт, і це стає кінцем E 601. Хорст, Петро і я продовжували діяти під іменем Die Atlantikschwimmer. E 601 був гуртом прибульців для людей у нашому рідному місті Кульмбах (до речі, ми не з Хофа). Кульмбах знаходиться на півночі Баварії (Франконія) і відомий своїм пивом. В кінці сімдесятих років там було багато нудьги і дуже високий рівень безробітних.
Немає клубів для молоді. Тільки блюз-рок та дискотека та пиво. А потім приходить панк. Космічний корабель з 4 іноземцями приземлився посеред Кульмбаха: Хольгер, Хорст, Пітер та я. Ніхто нас не любив. Деякі старі нацисти ображали нас на вулицях. Перший наш концерт був у барі (Lupos Beer Palace). Аудиторія: 20 людей рокерів і старі хіпі, які підспівують “Born To Be Wild”. Ми дали їм перші 10 секунд “Smoke On The Water” з наступною швидкісною атакою протягом наступних двох хвилин. Тоді не було публіки. Це було для нас цілком весело в ці дні. E 601 знайшов багато шанувальників поблизу міста Байройт. Перші два концерти були розпродані.
2. Чому ви вирішили обрати таку назву (я знаю, що це фільм)?
Навіть для німців фільм “Die Atlantikschwimmer” важко зрозуміти. Розповідь
дивна і плутана. Це типовий твір Герберта Ахтернбуша. Деякі діалоги та монологи нас глибоко захоплювали. Наприклад:
“У вас немає шансу, але використовуйте його.”
Або:
“Для таких людей, як ми, є тільки Атлантика для нашої діяльності”.
Ми любили фільм.
3. Які були ваші наміри: концерти, записи, музичний бізнес?
Намір, хм? Ми хочемо грати нашу музику для людей. У перший рік ми випустили касети. Ми продали понад 800 екземплярів. Тож наступним кроком повинен бути вініл. Альфред Хільсберг слухав нашу стрічку, і ви знаєте решту історії.
4. Як часто у вас були концерти, де і як вони проходили?
Atlantikschwimmer грав на кожному концерті, який ми могли отримати. Ми грали в багатьох клубах Баварії. Деякі незалежні фестивалі теж.
5. Хто був двигуном гурту? А де зараз Хорст Носок? Що він робить?
Всі були двигунами. Я робив багато сеансів з Петром (тільки бас і
барабани). Тоді Хорст створював гітарні або акордеонні частини. Іноді грає Хорст
гітарні рифи, а ми з Петром розробляли басові та барабанні лінії. Іноді є
лише тексти пісень, і ми намагалися ввести почуття в музику (Film mit Überlänge –
наприклад).
Я не маю контактів з Хорстом з 1985 року! Хтось сказав мені, що він успішний бізнесмен.
6. Чи були в ЗМІ публікації про вас? Які? Що вони написали? Можливо, про вас були інші критичні відгуки?
Музична преса Німеччини дала нам багато поганих відгуків. Але дуже багато радіостанцій нас полюбили (RIAS Berlin, BR Munich, DRS 3 Switzerland…). І багато фанзинів дали нам дуже хороші відгуки.
7. У вас була якась філософія вашого гурту? Чи можете ви це сформулювати?
У нас не було ні філософії, ні героїв. Звичайно, ми слухали багато незалежної музики
в ці дні. Джон Піл (BBC) і музика його шоу на німецькій BFBS була надихала нас.
Олег Шинкаренко
для ИНФОЛАЙФа
